Ще минулого літа щасливі батьки Віктора та Вікторії, жителів Сарненського району, домовилися про весілля. І так вже склалося; то смерть бабусі, то
передчасна смерть мами молодого, змусили перенести весілля на слідуюче літо. Але взимку між закоханими ніби "чорна" кішка пробігла. " Я скоріше вмру,
чим вийду за нього"- категорично заявила дівчина батькам.
Невдовзі у Вікторії з"явився новий залицяльник і вона познайомила його з батькам, але ті вперлися на своєму і не бажали прийняти чергового "хахаля"
дочки. Тож вона зібрала речі і переїхала до Романа.
Родичі ж звернулися до Віктора, щоб допоміг повернути дочку додому. Заручившись такою підтримкою, невдовзі Вітя через своїх друзів розшукав і
повернув дівчину додому. Батьки в подяку, запропонували йому оселитися разом із донькою у їхній хаті. Так і сталося. Хлопець довго не роздумуючи, переїхав
до Вікторії.
Зо три місяці жили в мирі і злагоді - Віта ніби заспокоїлась і змирилася із своєю такою дівочою долею. Але ,як виявилось,недовго...
Якось молодята поїхали в місто по покупки. По дорозі словесна перепалка перейшла у сварку. "Я не буду жити з тобою, ти не везучий, а я люблю і
завжди буду любити Романа" - в істериці випалила дівчина.
Стерпіти такого Віктор не зміг. Такі образливі і ненависні слова так розлютили його, що вихопивши з під сидіння автомобіля мисливського ножа, кілька
разів ввігнав його по саму рукоятку в дівочі груди. Отямившись від содіянного, поклав бездиханне тіло на заднє сидіння , завіз в ліс і викинув в багнюку,
в надії, що звірина розірве його.
Приїхавши додому, Вітя розповів батькам Вікторії, що та втекла з Романом кудись, на заробітки- може в Москву, мов хлопці бачили, як вони сідали
на "московський" поїзд. " Шкода хлопця, бачиш, як мучиться з цією "хвойдою"- мовив до мами засмучений батько. Ну, що ж, ти залишайся жити у нас.
Ми ж після того, як померла твоя мама, за рідного сина тебе прийняли"...
....А через рік, в багні виявили жіночий скелет. В кишені ще не зотлівшого одягу знайшли довідку, яка була видана на ім"я Вікторі, що вона на четвертому
місяці вагітності і перебуває на відповідному обліку.
Гірко ридав і побивався Віктор на похороні. З розпачу і горя падав на закриту труну і проклинав вбивць своєї Вікторії... Навіть чужі, посторонні люди не
могли стримати сліз,співчуваючи горю хлопця...
Наступного дня Віктора заарештували-виправдовувався, що не винен... вдарив, бо його довела...
Чого тільки не вчиниш в стані афекту.