Маємо усвідомити: нам ніхто не збудує заможної держави. Це – справа
самих українців. Але замість того, аби мудро будувати, ми змушені
позичати. У результаті Україна, за словами генерального директора Бюро з
економічних та соціальних технологій Валерія Гладкого, перетворюється
на хронічного 
фондом. МВФ гроші нам позичає. Але й вимагає. Приміром, за газ українці
змушені платити за таким же тарифом, як інші споживачі у Європі.
Дорожчають продукти, пальне, послуги… Коли ж у нас будуть європейські
зарплати? Розумію, запитання недоречне. Замість єврозаробітків МВФ
пропонує нам європенсійний вік. Чи поцікавилися чиновники від МВФ, у
яких умовах живуть і працюють українські жінки, яким насамперед мають
намір продовжити «євромолодість»? Зрештою, кого це, крім нас самих,
болить…
Ще один важливий факт. Багато наших співвітчизників змушені у чужих
державах заробляти гроші, аби купити кілька десятків власних метрів
квадратних. Нас переконують: житло в Україні подешевшало. Хто цікавився,
знає, а хто не знає – хай поцікавиться. Двокімнатну квартиру у міській
«панельці», наприклад, пропонують у середньому за 45 тисяч у.о. У
цегляному будинку – трохи дорожче. У центрі ,біля ставу або біля парку
дві кімнати потягнуть на 49-57 тисяч у.о. Щось ліпше вартує значно
дорожче. Ціни заміських будинків для пересічного українця захмарні.
Як не дивно, майже за такі гроші можна придбати будинок, наприклад, в
американському Хьюстоні. І це зважаючи на те, що штат Техас найменше
вразила економічна криза. Там будинок, у якому є гостьова кімната, три
спальні, кухня 17х9 м кв., можна купити у середньому за 65 тисяч
доларів. Подібних прикладів стосовно ринку нерухомості країн Заходу
можна навести чимало. Ось така політика…
Для українців кожні вибори – сподівання на краще життя. Коли читаю
виборчі мантри політиків, яким люди довірили владу, здавалося б, рай в
Україні неминуче повинен настати. І не колись, а вже. Але, певно, ми
дуже грішні.
