СОБАКА. ДРУГ ДЛЯ СЕБЕ ЧИ ПРОБЛЕМА ДЛЯ ЛЮДЕЙ?
Проблеми є. Більше того, я навіть наважуся спрогнозувати, що
їх ніколи не вирішать. Знаєте, чому? Тому що наші люди не можуть дати
раду навіть домашнім псам, хоч це й не вимагає ні коштів, ні організації
притулків та стерилізації...
Собака - це ж друг людини? Свого господаря тобто. Для всіх
інших - і не повинен. Але й проблему становити для інших не повинен теж.
Це, я так вважаю, пересічний мешканець приватного сектора, де цих
собак, яких люди чомусь утримують абияк, - греблю гати. Йдеш, бувало,
нікого не зачіпаєш, а назустріч... Сказала б - вовк, проте він в
нашийнику, отже, добропорядний хазяйський пес. І що в того пса
завбільшки, як мій стіл, в голові - один лиш собачий бог відає. Добре,
що розминешся без проблем, а трапляється, і перелякаєшся добряче. Сина ж
одне таке чудовисько взимку вкусило - від значних тілесних ушкоджень
врятували лише двоє штанів, одні з яких були товсті й міцні. А як до нас
на куток ходять лікарі, листоноші й ті тітоньки, що показники з
лічильників знімають, - це для мене завжди загадка. Викличеш до дитини
педіатра - і сидиш у вікні пильнуєш, щоб його сусідські собаки не з'їли!
Адже
тільки поткнися сюди - тут з усіх дворів вибігають ніби невеличкі -
сантиметрів по тридцять-сорок в холці - псарюги і кидаються під ноги.
Серцевий напад можна заробити, не відходячи від каси. А за псарюгами
тими (в ліпшому разі) - господарі, які починають кричати щось на кшталт:
«Рябко, фу, до мене, на місце, ах ти ж бешкетник!» - так, ніби вони тих
псів хоч колись вчили чомусь, чи ті пси хоч на скількись керовані.
Жоден той пес і вухом не веде на «фу, на місце». А господар втішає
бідолашного перехожого - не бійтеся, мовляв (як тут можна не боятися?),
він ще нікого не вкусив досі. У гіршому разі, коли господаря поряд нема,
перестрашений перехожий уже рятується, як може і вміє. Запитання, яке в
мене найчастіше виникає в цій ситуації: «ЧОМУ той пес не прив'язаний,
не замкнений у вольєрі, не обмежений якось у пересуванні?» Чому люди
утримують собак для того, щоб створювати проблеми іншим людям - ні, не
злочинцям, які зазіхають на їхнє життя чи майно, а просто перехожим?
Та
що ж його прив'язувати, він же й погуляти хоче, і в туалет не привчений
вдома ходити, та й насправді ще нікого не вкусив - здивуються
господарі. Стовідсотково «залізні» аргументи! І думаєш - невже тебе,
один з другим, чи твою дитину ніколи отак не лякали чужі пси? Саме такі,
домашні, а не бродячі (бо бродячий пес виживає у жахливо жорсткому
відборі і йому стане кебети не чіпати людину, а обминути її від гріха
подалі).
От скажіть, що заважає кожному конкретному господарю,
який свідомо бере в квартиру чи в приватний будинок пса, зробити все для
того, щоб той пес не був проблемою для ближніх? Сьогодні ваш собака
нікого не вкусив - завтра вкусить чи налякає і потерпілі на вас в суд
подадуть, а пса вилучать і присплять. Воно вам треба?
Ваш собака
кидається на чужих, бо він - сторож і охоронець? Добре, але він має
бути обмежений якоюсь територією і на вході на ту територію мають бути
попереджувальні таблички. Охороняє він ваше подвір'я - значить, у нього
не має бути можливості перебувати поза тим подвір'ям. У жодному разі й
за жодних обставин. Вулиця - місце загального (для всіх і кожного)
користування й пересування. І по ній не мають бігати нібито й не
бродячі, але бездоглядні собаки, які становлять загрозу для отих всіх і
кожного.
Зважаючи
на непередбачуваність життя, думаю, варто намагатися робити його
якнайбезпечнішим для себе й ближніх. Вже ж таки свого власного собаку
можна звести до спільного знаменника й організувати його перебування в
світі так, щоб це не становило жодної проблеми чи загрози для людей?
Безкоштовна
порада тим службам, в чиїй це компетенції - організувати рейд і
штрафувати всіх, у кого песик не обмежений в пересуванні. А отримані
кошти можна і притулку для бродячих тварин віддати.
