Немовичани оминали лихоліття

Північний захід України. Дрімучі ліси,осушені болота та

непрохідні мочари, прозорі стави та чисті голубоокі

озерця-долини. Полісся-це космічна поганська колиска, басейн Прип"яті з

притоками Горині і Случа, з його арійською чистотою коренів і

древлянською нескаламученністю джерела з генетичним кодом волинян.

Саме в такому місці, посеред цієї поліської краси,

розкинуло свої крила горде і нескорене село Немовичі, яке має більш,як

семи вікову історію.

Поліський край

згадується у Волинському літописі 1270-1280 роках під назвами

Подлєсьє,Полєсє,Палєсє.Відомо,що населення Полісся складають

представники різних етносів. Полісся з давніх давен було зоною творення

праслов"янської культури.У 12-13 століттях землі Полісся були поділені

між кількома великими князівствами:

Київським,Чернігово-Сіверським,Володимиро-Волинським /пізніше

Галицько-Волинським/

Поліські ліси

мають малородючий грунт, хліборобство не давало великих прибутків,

торгові шляхи оминали цю територію.Зате життя було тихе і спокійне, у

віковічних пущах Немовиччани оминали лихоліття воєн і смути. Жили собі

спокійно, займалися рибальством, полюванням, різними лісовими промислами.

Літо в нашому

краї тепле і вологе, зима м"яка і лагідна, небо взимку часто

безхмарне. Рясні дощі та зливи припадають на початок і середину

літа. Навесні тепла погода часто і різко змінюється значним

похолоданням,через це весна в нас затяжна.Іноді приморозки у квітні і

травні не сприяють урожайності фруктів і овочів. Літо тепле, дощове з

грозами.Осінь суха і тепла,наприкінці жовтня зазвичай дощова.Зима з

частими відлигами, м"яка та хмарна.

Слов"яни

споконвіку жили і живуть донині на цих землях.І одна з найбільших

сьогоднішніх проблем в тому, що ми є народом,який після довгих

поневірянь шукає загублені корені, відновлює історичну пам"ять.Наше

минуле налічує значно більше,чим прийнято,тобто не дві тисячі років.Наша

поліська земля перебуваючи в останні 500-600 років в складі Литовської

держави,Речі Посполитій,Російській Імперії,СРСР завжди були в цих

державах на правах провінції,через,що йшло нищення національної

самосвідомості наших предків-волинян,які управлялись не царями, а

ворожбитами /волхвами/ і жили на землі болотистій. Ці люди керують всіма

слов"янськими народами-так писали у 7-10 століттях араби,що добре знали

географію.Саме наші предки консолідували древні народи,зробивши їх

слов"янами та русами /просвітленими/

В давні часи

Волинню називали різні території.Двісті років тому була утворена

Волинська губернія,яка включала нинішні;Волинську,Рівненську,значну

частину Житомирської,Кременецького району Тернопільської областей.

Боронили

батьківську віру і звичаї Немовиччани в загонах повстанців Христофора

Касинського і серед козаків Северина Наливайка в 1592-96 роках.В 1704

році селом проходив зі своїм військом Іван Мазепа,а в 1786році багато

немовичан брали участь в гайдамацькому повстанні названним

Коліївщиною.З другим поділом Польщі 1795 року село підпал вплив Росії в

складі Волинської губернії.У 1848 році після проведення інвентарної

реформи в селі були закріплені за селянами землі.За реформою 1861 року

селяни купляли цю землю за цінами в декілька разів вищими від реальних,

що викликало опір і відчайдушні протести,знову горіли

фільварки і маєтки панів.1873 року поблизу села велося будівництво

залізниці Здолбунів-Ковель,завдяки чому,багато селян отримало

"ремісницьку" роботу.

Більше року

поблизу села протримався фронт у 1916 році під час першої світової

війни.Між російськими і австро-угорськими військами,внаслідок чого було

півсела було знищено і спалено дотла.

У 1918 році в

селі з"явився загін сил Директорії. В травні 1919 року село окуповують

поляки,яких серед літа виганяють червоноармійці. У вересні 1920

року Немовичі знову потрапляють під польську окупацію ,майже на двадцять

літ згідно Ризького договору село входить у Сарненський повіт

Волинського воєводства і стає гминою,в яку входять;фільварк Бердуша,село

Доротичі,колонія-хутір Орловський,село Глушиця,колонія Язвінка,фільварк

Юзефпол,колонія Яновка,село Карпиловка,село Карпиловська Рудня,село

Катериновка,село Константиновка,село Немовицька Гута,млин Немовицька

Рудня,село Немовичі-гмина,хутір Ольшаниця,колонія Плоске,філварк

Перовка,хутір Пожога,фільварк Сарни,село Сарни.,село Зносичі.

Внаслідок

акту Молотова-Рібентропа 16 вересня 1939року в селі з"явились солдати в

обмотках з червоною зіркою на пілотках, в грудні місяці 1939 року село в

складі Сарненського району ввійшло у новостворену Рівненську область.

Почалася насильницька колективізація і

політичний терор,сотні заможних селян було вивезено до Сибіру.

Війна принесла в

село неймовірні страждання. Звірства окупантів викликали активний рух

опору.Немовичани цілими сім"ями воюють в загонах УПА,та Поліської Січі

під проводом Боровця /Тараса Бульби/.

В повоєнні роки

невтомні наші земляки піднімали з попелу руїни, помаленьку вилазили з

землянок в хатинки,розорювали поля,зачищали ліси від жертв війни. Але

життя ставало все більше подібним на пекло,насильницьким методом

здійснювалась колективізація сільського господарства.Чесні ,заможні

господарі під гаслом ганебного "розкуркулення" за путівками "трійок"

НКВС поспішили освоювати Сибір

в таборах

ГУЛАГу.

Однак життя брало своє.З розвитком

Радянського Союзу розвивалось село,яке в грудні 1991 році на

всеукраїнському референдумі одностайно проголосувало за відновлену

незалежність України.

Як колись,у 1275 році в літописі

з"явилась перша згадка про Полісся,в якій вказувалось,що йшов князь

Мстислав Данилович "пустошачи по Поліссю" так і тепер спустошується

наш край. Від 1986 року "Іде князь Чорнобиль "пустошачи Полісся"

Виїздять люди. в

основному молодь та інтелігенти, майже не зростає кількість

населення,яке за чисельністю знаходиться на довоєнному рівні.Молодь

намагається знайти собі роботу і кращі умови життя за межами такого

благодатного і надзвичайно хворого нашого краю