Дивись! Це урочиста ніч
Лиш помах янгола руки,
І сльози ллються навсібіч
Через змарновані роки.
Танцює знов кордебалет
В театрі, наче сни,
Лунає музика планет
Того оркестру гри.
Бурмочуть люди в темноті
І мім вивчає роль.
Маріонетки в висоті,
На сцену йде король.
Вони ідуть туди, сюди
Блукають як мерці,
Від хаотичної ходи
Все гине навкруги.
Строката драма, знаєш ти
Героїв та слова,
І не забути нам її
Йде кругом голова.
Фантоми й тіні грають тут
А сцена мов жива,
Безумний спів дитини Смут
Повз нас він проплива.
Та бачиш на сцені невидимий рух
Щось мовчки між мімів повзе,
Морозом вкриваються серце ї дух,
Велике воно та живе.
І пащу розкривши кусає акторів,
Їх кров без устану він п’є,
Як демон, з араба безумного творів
До янголів мовчки пливе.
Згасає навколо примарливе світло,
До п’єси ми втратили смак,
Лиш чутно як в темряві сцени огидно
Вовтузиться хтось, як ховрах.
І янголи, бліді як сніг
Показують нам знак,
Що назва п’єси – Чоловік.
Її герой – Хробак.
Мамочки!
Как хорошо, что я не на ночь прочитала!!! Хотя чего можно было еще от По ожидать))