ІЗ ФОЛЬКЛОРУ
ГЕНСЕКА БРЕЖНЄВА
записів майора Мельниченка, які набули великого розголосу, у Парижі була
видана книжка подібного жанру — сенсаційні записки, фрагменти розмов,
застольні промови колишнього нашого генсека Брежнєва, зафіксовані
засобами підслуховування ЦРУ. Уривки з цього видання надрукував
київський тижневик «Бульвар». Думаємо, деякі з них будуть цікавими для
наших читачів. Із них видно, якими далекими одне від одного є офіційна
політика, офіційна інформація і «внутрішня кухня», так зване закулісся.
Нехай
на Заході говорять, що живемо в Країні Дураків. Самі вони дурні, якщо
не розуміють, який хороший у нас дурень.
Хрущов... Нещасний
мужик. Я йому говорю: «Ти став якийсь ненормальний. Іди!» А він стоїть
без голосу. Кириленко про нього каже: «Він — зараза, незадоволена
вдоволенням».
Цей Шелест, падло, відчув, що я хочу його
замінити, і давай цитувати старовинні листи хохляцьких царів до государя
— на публіку, сучий потрух, грає.
Суслов ходить, як тінь. Каже:
«Нахрін нам цей Солженіцин? Тільки рекламу йому робимо». А я йому:
«Заспокойся, він, як і ми, згине».
Навколо сама сволота, але
зараз мені є кому потиснути мозолисту руку. Вова Щербицький — крупний,
великий чоловік.
Мене оточують милі, симпатичні люди, дуже
віддані люди. І повільно стискують кільце.
Пронюхали, що в мене
не стоїть, і почали підсовувати мені не баб, а ордени.
Рашідов
мені каже: «Мишка за Кицьку, Кицька за Жучку, Жучка за Внучку, Внучка за
Бабцю, Бабця за Діда, Дід за ріпку. Але все це за «бабки».
Остогидли
ці літературні журнали і ці євтушенки, вознесенські. Краще б щось
історичне друкували. Євтушенко тільки смердить.
Болить душа... І
що робити з цим болем — не знаю. Голова хитається під хмарами. Але які
слабкі ноги...
Люблю поїсти. У Рашідова завжди об’їдаюсь пловом.
Люблю горілку. Не люблю рибні рулети.
Не люблю стояти на
Мавзолеї.
Я втомився, давно втомився від усього. Рятує тільки
полювання і трохи — горілка. Видно, я непрофесійний політичний діяч,
яким мене хочуть зобразити на кожному кроці. Мені завжди була близькою
думка поета про таємну свободу людини: «Залежати від влади, залежати від
народу — хіба нам не все одно?»
Ніяка людина не варта похвали.
Всяка людина варта тільки жалості.
