Карпатський знахар.Заробітчани

2010-06-11 12:36 605 Нравится

Вечорами у забігайлівці біля Немовицького сільського

клубу ніде присісти. Відвідувачі- переважно чоловіки. Сидять з горілкою і

пивом. Якось вдалося примоститися до двох хлопців. Слово за слово і

зав"язалась розмова про сільське життя- буття.

40-річний Віктор

працював в районному центрі Сарнах на консервному заводі.Чоловік, дещо

тверезіший за товариша по чарці, розповідає: -"У жовтні завод

закрився.Зараз стоїмо на біржі. Мені кожен місяць видають півтищі

гривень. Правда, платню часто затримують. П"ю на товаришеві гроші. І

Валєра -киває на сусіду,- теж без роботи.Він із заробітків приїхав

місяць тому, пристав до старшої жінки. Вона з грошима і величезною

хатою.Так її чоловік тоже пару днів тому повернувся із Польші, із

заробітків. І викинув Валєру з хати.

-Як щось скалимимо-йдемо в

генделик-продовжує Вітя.-А як нема, затарюємося самогоном. Моя колишня

однокласниця жене.Продає пляшку за 10-ть гривень.Часто дає ...в

борг-сміється.Поїде в Сарни ,позбирає бутилки. Вдома розіллє пійло, а

потім продає клієнтам-кому чикушку, кому півлітру. Люди

спиваються.-продовжує далі. - Он Саша,сусід мій, на рік від мене

старший, працював будівельником в столиці. Вдома залишав дружину з двома

дітьми. Я подзвонив йому, що жінка почала пити, діти недоглянуті.Він

заробляв гроші на дітей, а вона прогулювала.Я знаю,як тяжко приходять

гроші там на заробітках...Не видержав,подзвонив йому.Тут, більшість, з

тих,що сидять теж були на заробітках переважно на будівництві в Києві та

за границею. Але там тоже криза,масово скорочують, ясно, що наших в

першу чергу.На весну знову думають податися за кордон-чорнороби потрібні

за будь-яких умов.Друззя двонили,що прибиральником можна встроїтись без

проблем. Хтось же мусить гімно вигрібати.Там-у Європі на таку роботу

погодяться за шалені бабки.А ми,за копійки чистити будемо. В Немовичах

кожен десятий, може й більше на заробітки їздить..

Частина друга.

До розмови приєднується сусідка Марія,що зайшла в ганделик купити

мінеральну воду і побачивши мене,підсіла до нас із склянкою газованої

води -"Найважче заробітчанам восени.Два роки тому,як вернулася з тієї

Польщі,казала ,що ніколи більше не поїду туди,хай провалиться ота робота

на їхньому полі..Різали ми в пана капусту.Минуле літо там видалося дуже

дощовим.Цілий день ноги в мокрій липкій грязюці.Спали в холодному

мокрому підвалі."Не поїду більше ніколи"-так всі кажуть,їдуть бо

мусять.Маруся роздумує,що не пустила б свою дитину на чужину.Ну й, що,

вивчила я своїх синів в інститутах.Думала,будуть вдома працювати...та де

там сидять без роботи...пенсіонери не уступають свої місця,якісь закони

нерозумні у нас-молоді сидять,а старі працюють,чи прикидаються,що

працюють,яка робота з пенсіонера.Хіба ж не можна ввести такий закон-або

одержуєш пенсію, або платню,коли працюєш,от тоді відразу ж все стане на

свої місця.А то молоді змушені їхати на заграниці."

-"Чого ж тоді їдете туди збирати капусту,що не можна дома

вирощувати городину,чи не вмієте?-тихенько,але в"їдливо спитав я. Маруся

тільки гірко,якось по іронічному усміхнулася -"Все вміємо,все в нас є,і

ми не гірші від тих "панів",але куди ми збудемо вирощене.Адже в нас

все "схвачено".Ще й слова такі видумали, "схвачено",

якийсь"відкат",ледве допиталася в людей,що то та ж "взятка".Ми ж не

дамо.От і везуть сюди заграничні овочі,кажуть,що навіть арабську

картоплю.Де ж таке видано,коли таке було? А як,що не дай боже

непогода,що тоді?От в тій Польші,хазяїн впевнений;чи посуха,чи

неврожай-держава допоможе-а в нас?...Треба йти збиратися в дорогу.Оце

взяла дві бутилки води на путь-завтра їду зі своїми хлопцями..."

"-Ось так порожніють сільські хати,вдома залишаються лише старі і

діти.Усі хто може працювати,весною "відчалюють" за кордон.Бо що в нас в

Україні-доки влада меле язиком,а дітей нам за що нагодувати.Що робити,

скажіть що робити? Коли в селах роботи нема.Добре в кого є старі

батьки,то хоч за їхню пенсію якось можна перебитися.А як нема? То хоч

вмирай.От і їдуть наші "вкраїнці" в "заграниці"шукати добрих панів на

чужині..."- перебиваючи один одного,виливають свою безвихідь мої хлопці

Вітя і Валєра.

Примітка.Імена змінені і генделик теж.

Комментарии (0)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Вы поддерживаете отставку Дмитрия Разумкова?

Реклама