Повість Ольги Кобилянської "Царівна" - дуже хороша і гарна річ, яка не залишить людину байдужою. В ній розкриваються ідеї формування власної, цілісної особистості. Головна героїня Наталка змогла побороти життєві труднощі на своєму шляху . Вона хотіла "бути собі ціллю", дочекатися свого"полудня", і її мрії здійснилися, завдяки наполегливій праці .Чимало прекрасних епізодів зустрічається в творі, де письменниця майстрерно показує внутрішній стан героїні. Багато вдалих цитат та влучних висловів: " Що я люблю, любля вже на віки", "Орли літають без товариства", "Світе широкий! Який ти для мене, молодої, недоступний, яким муром обведений!..", "Я одна не зношу співчуття. Я переконалася, що через те дух дрібніє. Подумайте лише, чути вічний плач і жалі над собою, гу! Немов каліка без рук і ніг або без очей!.. І це має бути якимсь доказом "любові ближнього?" , "Мати таку свободу, щоби бути собі ціллю!
Передусім бути собі ціллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збільшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зоріючим у тисячних красках!
Передусім бути собі ціллю й обробляти самого себе, з дня на день, з року до року. Різьбити себе, вирівнювати, щоби все було складне, тонке, миле.
Бути передусім собі ціллю, а опісля стати або для одного чимось величним на всі часи, або віддатися праці для всіх. Боротись за щось найвище, сягаюче далеко поза буденне щастя..".
Свобідний чоловік із розумом - це мій ідеал". Ця повість додає оптимізму, вражає ввоєю повнотою, я думаю, праця авторки була немарною.
