1.Свідомий українець зобов’язаний бути тупим. Якщо свідомий українець не є тупим, він автоматично стає жидом або москалем.
2.Свідомий українець має бути хитрим. (Прим.: але з обов’язковим дотриманням п.1).
3.Свідомий українець зобов’язаний бути хазяйновитим – все, що побачить, тягти до себе додому, надкусувати і ні за що не ділитися ні з ким – навіть з іншими свідомими українцями. ( На старій Галичині цей принцип ще називали: «Свій до свого по своє»).
4.Свідомий українець має розмовляти винятково українською мовою. Ця мова має бути настільки незрозумілою москалям та жидам, що немає нічого поганого, якщо й сам свідомий українець не буде її розуміти.
5.Свідомий українець повинен бути глибоко віруючим. Він повинен вірити, що все на світі, окрім жидів та москалів, винайшли свідомі українці.
6.Свідомий українець має розвивати власну культуру. Це означає, що одночасно він зобов’язаний псувати чужу культуру – особливо культуру жидів та москалів.
7. Свідомий українець зобов’язаний вести здорове статеве життя. Здорове статеве життя йому дозволяється вести лише з особами своєї нації та не своєї статі – найкраще всього з жінкою або кумою. Найкраще ім’я для справжньої української жінки – Оксана. Найкраще ім’я для української куми – Галя. Осіб жіночої статі з іншими іменами слід вважати несправжніми українками.
8. Кожен свідомий українець повинен бути галичанином. Це не означає, що він зобов’язаний жити в Галичині. Навпаки. Найкраще свідомому українцю жити в Києві – в органах державної влади або поблизу них, але при цьому постійно розказувати, що справжня Україна знаходиться в Галичині.
9. Свідомий українець повинен постійно боротися з національними зрадниками. Якщо він встановить, що сам є зрадником, то повинен боротися сам з собою, попередньо донісши на себе собі. Якщо з якихось причин свідомий українець не може донести на себе собі, то повинен донести, куди слідує, і на кого захоче.
10. Свідомий українець повинен боротися за незалежність України. Вищою формою незалежності України є її незалежність від свідомих українців.
У меня был выходной посреди недели и я остался дома, в надежде немного отдохнуть и посидеть за компьютером. Позавтракал с женой и она уехала на работу. Буквально через 10 минут после ее отъезда меня скрутила дикая боль в животе. Такая, что не разогнуться, ни слова сказать. Вызвал скорую. После этого набрал жене, говорить мне очень тяжело, лоб весь в испарине, вобщем, сказал только, что мне очень плохо и я вызвал скорую. Скорая приехала на удивление быстро, дверь я врачу кое-как открыл, а там буквально потемнело в глазах и сполз по стенке. Врач положил меня на кровать и начал щупать живот на предмет разных болезней. Тем временем, боль стала немного меня отпускать, но врач настоял на поездке в больницу по подозрению в аппендиците. Вывели меня скрюченного под руки, положили на кушетку в Газели скорой помощи, стали выезжать из двора. Вдруг слышу дикий грохот, все сотрясается, я падаю с этой чертовой кушетки, больно вывернув руку, из кабины мат-перемат.. Смотрю через перегородку! Вот блин! На выезде из двора, в арке, в нашу скорую лоб в лоб въехала моя любимая жена, находящаяся в волнении от моего звонка и несущаяся домой на всех парах. Вылезает, моя дорогая, из Алмеры, подушки безопасности надулись, антифриз растекается лужей по земле. Ну мне не до этого, я весь «в предвкушении» срочной операции аппендицита (еще и запуганный врачом, что если ничего не делать а «переждать», то будет какой-то перетонит или что-то в этом духе). Короче, вылезаю я на полусогнутых из этой Газели, делаю жене ручкой, оставляем водилу скорой и мою жену вызывать ГИБДД, а сам с врачом садимся в мою Максиму и я как более менее оклемавшийся (а по сути, скорее уже ошалевший от боли и событий) на удивление без приключению доезжаю до больницы, благо недалеко. Там врач убегает по своим делам, а я сижу в коридоре и жду огромную очередь из корчащихся людей, за это время у меня вообще вся боль проходит. Но начинает болеть рука, которую я как оказалось позже, вывихнул (!) упав с полки в скорой, когда в нее врезалась моя жена. Тем не менее, когда дошла моя очередь, меня обязали остаться в больнице на сутки, дабы не повторился приступ, который был вроде как расценен как какой-то спазм, но может и аппендицит. Лежу в больнице, врачи уже больше интересуются вывихнутой рукой, чем моим животом. Через часа четыре приезжает грустная жена. Начинает меня утешать, мол, машину починим и все такое. И мою, и твою. В духе «и тебя вылечат, и меня вылечат». КАКУЮ ЕЩЕ МОЮ, говорю? Так ты ведь бедненький, наверное, когда ехал сам, тогда и свою разбил, она ж у больнички стоит с боком протараненным и зеркало висит на проводе. Короче, пока я «лечился», моей стоящей на обочине машине какой-то грузовик продрал весь бок (двери порвало насквозь!) и естественно, уехал. Короче, что я имею на вечер этого дня. Из-за того, что накануне вечером плотно поел жаренной картошки с водочкой, по-видимому с утра имел какой-то «заворот кишок» и … две разбитые буквально в хлам машины и вывихнутую руку.
