Тихий зимовий вечір. Сім’я за родинним столом. Батько розповідає веселу історію, діти уважно слухають і регочуть. Щоденні турботи миттю забуваються, коли вся сім’я разом. Але так буває не часто, зазвичай в тут панує інша ідилія.
Батьки заклопотанні свою роботою, мало уваги приділяють дітям. Вони наче не розуміють, що гроші ніколи не замінять батьківського тепла та материної поради. Завжди в усьому повинна бути міра. Коли дитині важко і вона не в силі сама впоратися з проблемою, тоді обов’язок батьків допомогти їй, а не говорити про свою зайнятість.
Розуміння, звичайно, приходить, та чи не занадто пізно, а що ж тоді? Тато дорікає мамі: «Це твоє виховання». Мати у відповідь: « Це ж і твоя дитина, а ти куди дивився?» А дитині просто не вистачало батьківської турботи, чому ж ніхто цього не розуміє?
Согласен на все 200, ну никуда от этого не денешься, в наш век сплошной гонки за гонорарами, дети расположены сами себе...
Ніщо не вдієш, зараз такий час, просто не потрібно потім шукати виного.. ця проблема взагалі досить складна..
И здесь согласен...