Я буду довго чути голос твій,
крізь тисячі розбитих мрій він голосно лунає,
кличе...душу мою поглинає.
Я божеволію поволі..
і вип*ю я отруту долі...
а він шепоче,ніжно промовляє...
твій голос підкоряє...
я забуваю про все й про всіх...
та все ж,мабуть, ти допоміг...
позбутись "сірого життя",
дізнатись про чудове почуття
та знову чую голос я
кричить й душа моя
і тиша та...в минулому чужа
І хоч не буде "ти і я" я далі йду...
і згадку про твій голос заберу.
І хоч я зараз плачу "не тому"
у скриньку свого серця я згадку покладу...
