Що таке час пік?! ХМ... це коли всі зранку ОДНОЧАСНО їдуть на роботу та ввечері, відповідно
додому. Але за цими простими словами криється багато заплутаних, неприємних та цікавих
процесів і явищ, про які ми рідко задумуємось, так як час пік давно став для нас неминучим
елементом повсякденної реальності, бо ми до нього ВЖЕ ЗВИКЛИ(. Багато з тих,
хто коли-небуть зустрічався з цим соціально-мегаполісним явищем, можуть поділитись цікавими історіями про синці, перетоптані ноги та украдені речі, а також про відірвані гудзики улюбленого пальта чи істеричні припадки громадян нашого міста. Більшість киян, чия робота не знаходиться "через дорогу", уникнути такого роду пригод практично НЕ МОЖЛИВО.
Але свій шлях до "трудового станку" можна пройти легше та без пригод, та ще, що не мало
важливе - з гарним настроєм:) - що під силу багатьом. Деякими спостереженнями хочу з вами
поділитися, які стосуються метро - основний транспорт міста. Лише для небагатьох щасливчиків
метро - залишається єдиним засобом пересування зранку та ввечері. Щоб добратися до тепленьких
і світлих офісів щодня доводитися проробляти нелегкий шлях, у порівнянні з яким довгоочікувана тиснява в ескалатора видасться відпочинком на курорті:)ХА! Безумовно, є у нашому місті чимало віддалених (і не дуже) місць, звідки до найближчої станції метрополітену не інакше як "у нелюдських умовах" не доберешся. Коли ви оглянете свій район критичним поглядом - то може знайдеться якісь інші способи доїхати до метро, крім тих, якими ви користуєтеся: інші автобуси- тролейбуси, що недавно відкрилися нові маршрути, інші види транспорту. Тут особливу увагу прошу звернути на електрички - не варто їх сприймати винятково як засіб для поїздки на дачу! Купити квиток і подружитися з турнікетами, звичайно, вам доведеться, та й пробратися куди-небудь далі тамбура чи навряд удасться, але, помітьте, електрички не коштують в автомобільних пробках, та й вокзали
переважно розташовані на кільцевій лінії, що дуже зручно)). Не бійтеся експериментувати:
виявляється ЩЕ ГІРШЕ - завтра знову повернетесь у свій "улюблений" автобус! Адже найчастіше
зробити пересадку або пройти подалі пішки виявляється набагато швидше, чим стояти
в незмінній пробці, набившись у тролейбус, який "так зручно ходить - від під'їзду й прямо
до метро!". Але от, нарешті, котиться- котиться блакитний вагон і тепер головне завдання -
зайняти місце, бажане сидяче, щоб поринути в книгу, ділові папери або лекції по лінійній алгебрі,
а ще краще закрити очі, прислухатися до заколисуючого стукоту коліс, згадати про покинуте тепле
ліжко... І втілити цю мрію в життя можна не тільки на кінцевій станції! Якщо вам довго їхати й
дуже вже хочеться посидіти, підіть мудрій раді, яку ви так часто ігноруєте: "Шановні пасажири,
не зупиняйтеся на майданчиках у дверей, пройдіть у середину вагона!" Звичайно, набагато
зручніше притулитися спиною до дверей і зручно триматися, ніж звисати з горизонтального
поручня в цій середині вагона - і рука утомлюється й замерзає, і шия починає боліти, а під
ногами мішаються ноги сидячих перед вами співгромадян. Від яких, до речі, і залежить, чи
сядете ви в найближчому майбутньому чи ні.Тому, займаючи місце в середині вагона,
зверніть увагу, перед ким ви стаєте. Наприклад, якщо поруч із найближчою станцією
розташований великий ВУЗ, тримаєтеся близько сидячої молоді, завод - прилаштуйтеся
напроти робітничого класу і т.д. Не сприймайте їдучих з вами пасажирів як однорідну
ворожу масу - придивляйтеся, робіть висновки й спостереження, хто на яких станціях
входить- виходить і в яких кількостях. Тим часом на годиннику вже 7.55/8.55 і коли
дружна юрба співвітчизників виносить вас із вагона, ви в який раз усвідомлюєте,
що за 5 хвилин , що залишилися ви в найкращому разі станете ледве ближче до
примареного ескалатора, черга до якого заполоняє добру третину платформи.
А сам ескалатор теж не маленький і, зрозуміло, мало кому полювання підніматися пішки по
лівій стороні - от усі й перетоптуються тужно чекаючи своєї правої сходинки, у той час
як повз них спочатку досить жваве проскакують спортивного виду товариші, готові
продовжити ранкову зарядку, а потім ...... ліворуч вибудовується абсолютно така ж черга,
тільки просувається вона трохи швидше, тому що більшість людей, що звикли стояти праворуч,
не зауважують, що ліворуч народ теж крокує (тому що всі спортсмени вже давно нагорі),
і продовжує покірно переминатися з ноги на ногу. Тому, пропустивши спортсменів, сміло
перебудовуйтеся в лівий потік - максимум вам доведеться піднятися на 3-4 сходи, тому
що напевно й перед, і за вами перебувають такі ж люди, невиспані, ослаблені важкою
дорогою й не готові на подвиги. Інша справа - ескалатор униз. Там завжди багато бажаючих
опинитися внизу ще швидше за допомогою своїх двох і не потрібно їм заважати! Тому якщо
не прагнете спускатися пішки - "стійте праворуч особою по напрямку руху"! Люди завжди
раді виплеснути на кого-небудь, що нагромадилася злість і часто використовують для цього
абсолютно незначні приводи, а вже якщо ви порушуєте їхнє законне право - "по можливості
проходити вниз до кінця ескалатора" - нарікайте на себе! Ще добре, якщо просто гаркнуть
у вухо: "Дайте пройти!!", а то й штовхнуть, і обматерять почім даремно... ну, так що я вам
розповідаю - самі знаєте. При неправильній поведінці в людському потоці теж легко
стати об'єктом народного обурення. Під час довгих переходів саме оптимальне -
рухатися зі швидкістю юрби, не швидше й, головне, що не повільніше оточуючих. Якщо
за якимись причинами ви не вписуєтеся в заданий темп - ідіть уздовж стіни, поручня
або перегородок, залиште "центральні смуги" для більш швидких пішоходів. Якщо будете
міркувати, що "кому треба - той нехай і обганяє, це, мол, не мої проблеми", то ризикуєте
бути, у найкращому разі, сильно зачепленим пішоходом, що обганяють вас, а то й
поваленим на землю від несподіваного поштовху - ви- йдете собі спокійно, нікого не
торкаєте й не підозрюєте, що виявляєте своєю персоною серйозна перешкода.
Це особливо актуально, якщо ви перекриваєте собою єдину "смугу обгону" - наприклад,
у неширокому проході неквапливо йдуть двоє під ручку (чого робити, до речі, також не
рекомендується - не в парку прохлаждаетесь!), а ви також неквапливо прилаштовуєтеся
поруч, змушуючи дотримуватися вашої швидкості всіх, що йдуть за вами. Якийсь час вони,
як запопадливі жеребці, що жадають вирватися на волю й перемінити крок на галоп,
будуть нетерпляче сопіти у вас над вухом, роблячи безуспішні спроби подолати "живий заслін",
але настане межа їх терпінню й тоді - бережіться! ........
Хай щастить! Терпіння і витримки!
9:13 30.01.2010
