Ірина ПОГОРЖЕЛЬСЬКА Братство рицарське "Полонiя".

2009-12-24 23:39 6351 Нравится 5

Кожен рік, 25 травня в День Києва, мещканці та гості

міста Києва, перебуваючі на Андріївському узвозі, стають свідками

вистави, головними діючіми особами якої є молодь нашого міста, що

збирає розгублені історією сторінки з життя свого народу, котрий відчув

на собі як смутні часи розбрату, так й радісні - товариського єднання

поляків і українців. Цих молодих людей поєднала і згуртувала одна-єдина

мета - з'ясувати хто вони, хто їхні пращури, що мешкали в цій країні в

XVll столітті, але, разом с тим, кожен з них відчував, що їх єднає ще

щось - їх давня історична вітчизна - Polonia. Це й стало поштовхом до

створення об'єднання "Братство рицарське "Полонія".

В один з таких теплих вечорів по стародавній,

виснаженій святковою метушнею вулиці, крокували польські вершники, що

ніби зійшли з полотен великого майстра Яна Матейко. Ласкаве сонце

тішилося в важких складках оксамиту, грало на золоті шамеронів

кунтушів, а легкий вітер перебирав пір'ям в шкоф'ях шляхетських шапок.

Старі кам'яниці завмерли, їх вікна хотіли затримати ці чарівні

відображення, що розбудили в пам'яті міста старі часи, коли бруківкою

ступали коні польської і української шляхти і для міста це було зовсім

не дивно, а навпаки, це були братні і добросусідські відносини двох

народів, що жили в одному місті, мали одну віру і єдину державу - річ

Посполиту...

Титул "братство", що стоїть першим в назві організації,

не є випадковим. Ще на початку XVl століття видатний польський

письменник, промовець і публіцист, канонник пшемишський Станіслав

Ожеховський (1513-1566) писав: "...я є кожній людині в Польші рівний за

вільністю, правом гербом і королем, і горлом...". Саме на цих засадах

шляхетської, тобто рицарської рівності й працюють члени організації.

Напрямок діяльності, який обрали ці молоді люди, -

історична реконструкція - максимальне зближення з оригіналом, тобто

коли річ або дія, яку реконструюють не просто схожа на оригінал, а саме

ії існування й кожна ії деталь підтверджена історичними документами і

відтворена не новими технологіями, а так, як ії робили за давніх часів.

Першим кроком на цьому шляху завжди стає вивчення

літератури, хоча, слід попередити, це зовсім непросто. І нерозуміння

оточуючих, посмішки "друзів", це ще не найгірше. Більшість проблем

завдає відсутність інформації. Та незважаючи на все це, "слідопити"

завжди найдуть змогу просуватись уперед, тобто назад, у минуле. Крок за

кроком, вивчаючи та аналізуючи музейні зібрання, альбомні репродукції,

архівні записи, словники, монографії, вони з'ясовують цікаві речі з

яких, як зі шматочків смальти, складається мозаїка побуту XVІІ століття.

І лище тоді можливо зробити другий, "практичний" крок -

відтворити костюм, кожна деталь якого немовби народження дитини після

довгого періоду вагітності і очікування. Отак, збираючи по дрібничкам

"своїх дітей", реконструктори можуть годинами доводити існування саме

такого пассамону, галону чи гудзика, саме такого кольору чи відтінку. А

коли настає хвилююча мить першої примірки...

То це треба бачити на власні очі! Коли син навипередки

з батьком поспішають до дзеркала, щоб впевнитися чи так ліг оксамит, чи

ні. А коли молоді пані в сорочках з тонкого батисту, кшталтах та

черевичках виходять із сусідньої кімнати, то все марніє в порівнянні з

ними: свіжі, ніби бутони квіток на зорі, від яких неможливо відірвати

очей, і вже не важливо, чи так ліг оксамит...

Вдягаючи свої костюми, вони знімають машкару сьогодення

і починають жити (саме так - жити), бо це не лише гарний одяг, що

підкреслює кожну лінію твого тіла - це спосіб мислення, де кожен рух,

слово, вчинок і навіть погляд - відповідальність перед минулим і

майбутнім.

Рівень майстерності праці об'єд-інання "Братство

рицарське "Полонія" підтверджують чотири дипломи за "І" й три за "ІІ"

місця, за репрезентовані сім костюмів, здобуті на ІІ Міжнародному

фестивалі "Княжий град", що відбувся в один з днів Києва. І це не все.

Також на цьому фестивалі саме "Братство рицарське "Полонія" вибороло

перше місце в номінації "Реконструкція історичного танцю" за

представлену програму: "Полонез. Ленглер. Погожелець Мазурок",

покладені на музику XVll століття.

Здобуті дипломи стали нагородою за річну кропітку, але безмежно цікаву працю...

Але чи можна на цьому зупинитися?

Звичайно ні...

Так само й не можливо зупинити на середині кувальний

молот в кузні, де молоді поляки реконструюють шляхетьскі шаблі, не

можна зупинити майстра за виготовленням рицарських обладунків або

завзяту гаптувальницю за золотим шитвом...

Комментарии (1)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Вы поддерживаете снятие моратория на продажу земли сельскохозяйственного назначения?

Реклама