Сяє на небі повний місяць, важка тиша огортає
село... Тільки чується здалеку собаче виття... І раптом у місячному
світлі злітає над землею дивна розпатлана постать... Верхи на палиці
відьма промайнула над хатами і зникла в темряві...
Віра в магію і чаклунство стара, як світ. Від Європи до
Африки, від Америки до Австралії люди тремтіли, розповідаючи один
одному жахливі історії про могутніх чаклунів, які можуть керувати
погодою, насилати хвороби та знищувати цілі армії. Навіть християнство
не змогло знищити цей прадавній жах перед невідомим. На Україні
розповіді про відьом виявилися дуже живучими, особливо серед селян.
Сила чаклунства
Наприкінці ХІХ сторіччя Чернігівщину охопило страшне
лихо: тривала посуха призвела до неврожаю і голоду, а до всього цього
додалася ще й холерна епідемія. Ну, як тут не повірити, що Господь
відвернувся від селян, залишивши їх на поталу злій нечисті! Зловісні
чутки ширилися чернігівськими селами... Не дарма вже кілька місяців на
землю не проливається жодної краплі дощу, не дарма сохне і гине врожай
на полях... Це відьма всьому виною. Розповідали, що відьма верхи на
палиці ніби то літає по селах і висмикує пір'я із півнячих хвостів. А
потім здіймається в небо і цим пір'ям розганяє хмари, не даючи дощу
пролитися на землю. Казали, що дощ пішов лише після того, як відьма
померла.
Знахар-шарлатан
Здебільшого чаклунські здібності селяни приписували
жінкам, втім, були й виключення. Серед документів Чернігівського архіву
є один надзвичайно цікавий матеріал. Це - справа про чаклунство.
Історія майже детективна... У 1824 році, в селі Требухове, Остерського
повіту після тривалої хвороби померла дружина місцевого козака. Вбитий
горем чоловік подав до суду і у смерті дружини звинуватив свого ж
односельця, Олексія Силенка. А вбив він її нібито за допомогою злих
чарів, бо мав у селі репутацію знахаря і чаклуна. Як свідчать
документи, односельці також побоювалися Силенка, бо вірили, що той і
справді знається з нечистою силою.
Олексій Силенко і сам активно підтримував свою
репутацію, непогано, до речі, на ній заробляючи. Пацієнтів він лікував
якоюсь настоянкою із бурякового квасу. А от хворій дружині козака
знахар ще й запропонував вступити з ним у інтимні стосунки - для
поліпшення, так би мовити, лікувального ефекту. Коли ж та з обуренням
відмовилася, Силенко лікування припинив. Ось такі експерименти, як
свідчать матеріали справи, і привели горе-знахаря на лаву підсудних.
Щоправда, на щастя Олексія Силенка, святої інквізиції в Україні не
було, та й часи вже не ті - все ж таки ХІХ сторіччя. Тож всі розмови
про чаклунство судді визнали цілковитою нісенітницею, але знахаря таки
засудили до церковного покаяння. За шарлатанство і аморальну поведінку.
Втім, навіть у ХІХ сторіччі не всі історії
закінчувалися так добре для тих, кого запідозрили в чаклунстві.
Розлючені односельці могли і не чекати гуманних рішень суду...
На Чернігівщині відомо ще багато легенд про відьом,
віра у чаклунство міцно трималася серед селян. Найпоширенішими були
розповіді про те, що відьми видоюють чужих корів. А ще чернігівські
селяни знали чимало способів боротьби з цим лихом. Наприклад, якщо
корова починає хворіти, то потрібно лити молоко на ніж. Цим ніби то
можна "перерізати відьмі язика".
