Філософський бізнес і бізнесова філософія Лева Шестова

2009-12-19 23:14 698 Нравится

Одного разу на тій дорозі якісь анархісти викрали дванадцятирічного хлопця і стали вимагати в мільйонера Шварцмана викуп за сина, запевняючи, що гроші підуть «на революцію». Але підприємець рішучо відмовив викрадачам, і вони повернули підлітка додому

140 років тому ділянка на Контрактовій площі на Подолі у Києві, частину якої нині займає Дитячий музичний театр, належала купцю І гільдії Ісаакові Шварцману. Садиба Шварцмана займала половину кварталу між нинішніми вулицями Волоською, Сковороди, Межигірською та Спаською, друга половина належала відомому у місті підприємцю Тев’є Апштейну.

На території садиби Шварцмана стояли особняк, господарські споруди, товарний склад, мануфактурний магазин та контора фірми «Товариство Ісаак Шварцман». Це підприємство, що колись починалося з невеликої крамниці, на той час уже мало мільйонний обіг капіталу і було відомим в Україні продавцем якісних англійських тканин та російських виробів.

31 січня 1866 року у родині Шварцманів народилася перша дитина. Хлопчика назвали Ієгудою. Згодом він навчався у щойно заснованій Третій гімназії, яка розміщувалася на протилежному краю Контрактової площі у реконструйованому колишньому особняку купця Назарія Сухоти (нині тут – Будинок дитячої творчості). Щоранку шлях Ієгуди до гімназії пролягав між Духовною академією (тепер – Києво-Могилянська академія) та Гостинним двором – тоді одноповерховим, оточеним справжнім базаром з рундуками та прилавками.

Братский монастырь и духовная академия. Контрактовая площадь. Подол. Киев.

Одного разу на тій дорозі якісь анархісти викрали дванадцятирічного хлопця і стали вимагати в мільйонера Шварцмана викуп за сина, запевняючи, що гроші підуть «на революцію». Але підприємець рішучо відмовив викрадачам, і вони повернули підлітка додому.

В одному із старших класів Ієгуда виявився замішаним у якійсь політичної справи, тож батько відправив його закінчувати гімназію у Москві. Там він 1884 року поступив до університету на фізико-математичний факультет, проте згодом перевівся на юридичний. Деякий час Ієгуда навчався у Берлінському університеті, а потім повернувся до Києва і записався на юридичний факультет Університету святого Володимира, який закінчив 1889 року. Саме тоді він пережив короткочасне захоплення марксизмом, і це відбилося в його дисертації «Про становище робітничого класу в Росії». Вона була схвалена в університеті у Києві, але конфіскована цензурою у Москві.

Після університету Шварцман-молодший служив у російській армії, потім працював у Москві помічником присяжного повіреного, а 1891 року знову повернувся до Києва – цього разу для того, щоб врятувати батьківську фірму від банкрутства. Користуючись повною довірою фабрикантів Лодзі та Москви, Ісаак Шварцман закупив забагато товарів у кредит і заборгував значні суми. Відтак, Ієгуда фактично очолив Товариство, організував повноцінний бухгалтерський облік, підвищив вимоги до персоналу і врешті-решт домігся балансу між попитом та пропозицією.

Серед запроваджених Шварцманом-сином нововведень був і знаменитий на все місто п’ятничний розпродаж залежаного товару та виробів, що вийшли з моди.

Ієгуда перебрав на себе відповідальність за своїх батьків, двох молодших братів та чотирьох сестер. Він цілими днями працював у родинній фірмі, яку називав «клятою крамницею», і інколи навіть сам стояв за прилавком магазину. Водночас Ієгуда брав уроки співу, бо мріяв стати співаком, писав вірші, цікавився філософією, публікував свої статті у газеті «Киевское Слово» та журналі «Жизнь и искусство», відвідував засідання Літературно-артистичного товариства.

Через 5 років Ієгуда захворів на важкий нервовий розлад і навесні 1896 року виїхав на лікування за кордон. У Римі він познайомився із студенткою медицини Анною Березовською і наступного року одружився з нею. І хоча Ісаак Шварцман вважався серед одновірців вільнодумцем і якось мало не був відлучений від синагоги за профанацію святого місця, Ієгуда не наважився розповісти батькам про свій шлюб з дівчиною православної віри.

Упродовж наступних 11 років він мешкав у Києві, часто відвідував Санкт-Петербурґ і Москву, а влітку таємно виїздив до Швейцарії, де мешкали його дружина та доньки Тетяна і Наталя.

1898 року Шварцман-молодший під псевдонімом «Лев Шестов» видав власним коштом свою першу книгу «Шекспір і його критик Брандес», а через 1,5 роки – наступну, під назвою «Добро у вченні гр. Толстого і Ніцше». Але справді знаменитим він став 1905 року – після виходу його найвідомішої книги «Апофеоз безґрунтовності». Як один із засновників філософії екзистенціалізму, Шестов заперечував орієнтацію людини на масове, загальне та універсальне і обстоював абсолютну цінність життєвого світу неповторної, приватної, вільної особистості. Київський філософ уславився своїм завзятим протиставленням віри розуму, або ж, як він писав, «Єрусалима – Афінам».

1908 року Ісаак Шварцман передав своєму старшому синові всі права на родинне підприємство, і Шестов нарешті оголосив про свій шлюб. Він відкрито оселився з дружиною та дочками у Фрайбурзі в Німеччині, згодом вони мешкали у Коппе на березі Женевського озера у Швейцарії, а пізніше – на острові Лемон.

1914 року Шестов з родиною переїхав до Москви, іноді він відвідував Петербурґ і щороку по кілька місяців жив у Києві, опікуючись роботою «Товариства Шварцмана».

У липні 1918-го, рятуючись від більшовиків, Шестов разом з родиною повернувся до Києва. Він оселився у будинку Балаховських на вулиці Десятинній на Старокиївській горі й викладав в університеті історію давньогрецької філософії. Коли ж наступного року Київ захопила Червона армія, Шестов з гори спостерігав, як внизу, на Подолі в його садибі на краю Контрактової площі горів товарний склад. Наприкінці 1919 року філософ назавжди залишив Київ і виїхав до Ялти. Таврійський університет обрав Шестова доктором «honoris causa», і він викладав там давньогрецьку філософію.

На початку 1920 року Шестов з родиною виїхав з України. Його «Товариство» згодом конфіскували більшовики, а на місці родинної садиби на Контрактовій площі у 30-х роках був збудований Будинок культури «Славутич».

Деякий час Шестови мешкали у Стамбулі, Генуї, Женеві, аж поки не оселилися у Парижі. Філософ писав і видавав свої книги, викладав філософію у Сорбонні, читав лекції у Берліні, Франкфурті, Галле, Фрайбурзі, Празі, Амстердамі, Кракові, Єрусалимі, Хайфі, Тель-Авіві.

Останні роки свого життя Лев Шестов мешкав у передмісті Парижа Булонь-сюр-Сен. Він помер сімдесяти двох років у лікарні на вулиці Буало в Парижі 20 листопада 1938 року.

Віталій ПОНОМАРЬОВ, спеціально для "КИЯН"

Комментарии (0)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

За кого планируете голосовать на местных выборах осенью?

ГолосоватьРезультатыАрхив
Реклама
Реклама