Така тиша, небо зовсім не плаче...
Зорі десь поховались і ніхто їх не бачить
Ніч на дворі, і все так тихенько
Що на душі так спокійненько
Знаю я, що ти мене бачиш
Мій дідусь дорогий, я практично не плачу
Але згадую завжди твій сміх, твої очі
Що на нас дивились тієї страшної ночі...
Не забудуть тебе, завжди будуть пам’ятати
Твої жарти, анекдоти і пісні завзяті.
Хай на небі зустрінуть тебе святії люди
І щоб там завжди було весело в скруті.
Твій подих відчуваю у своєму серці
А руки твої наче зорі на небі
Без них тяжко нам зараз
Та життя таке є
Що таких, як ти, забирають на небо...
