2. Автоматизація контролю якості води проводиться за двома напрямками:
- пряме вимірювання концентрації забруднення з допомогою датчиків;
- створення автоматизованих систем.
За значенням прилади автоматизованого контролю якості води поділяються:
- переносні (які використовуються в польових умовах і рухомих лабораторіях);
- стаціонарні (які широко використовуються в системах автоматизованого спостереження і контролю забруднення).
За допомогою переносних приладів вимірюють органоліптичні показники води; рН середовища; вміст великодисперсних (завислидих) речовин; хімічне використання кисню (ХВК); кількість розчинного у воді кисню; біохімічне використання кисню (БВК), а також концентрацію шкідливих речовин, для яких існують нормовані значення ГДК.
Отже, колір води встановлюють вимірюванням її оптичної щільності на спектофотометрі при різних довжинах хвиль світла.
Значення рН визначають електрометричним способом.
При визначенні великодисперсних домішок визначають масову концентрацію механічних домішок, при цьому використовують фільтроелементи.
Під хімічним використанням кисню (ХВК) розуміють кількість кисню, яка необхідна для окислення відновників, які є у воді. Вимірювання ХВК здійснюється арбітражними методами.
Вміст розчиненого кисню вимірюють після заключного процесу очистки безпосередньо перед скидом води у водний об’єкт. З лабораторних методів найбільше використання має йодометричний метод Вінклера для визначення розчинного кисню з концентрацією більше 0,0002 кг/куб м. Менші концентрації вимірюють колориметричними методами, які базуються на зміні інтенсивності кольору сполук, які утворилися в результаті реакції між спеціальними барвниками і стічною водою.
Під біологічним використанням кисню (БВК) розуміють кількість кисню (міліграмах), яка необхідна для окислення в аеробних умовах органічних речовин, які містяться в 1л стічної води, що відбувається у воді в результаті біологічних процесів. Визначення (БВК) проводять на основі аналізу зміни кількості розчинного кисню на протязі певного часу (п’ятидобо
