4. Як регулюються добавки?
Добавки не завжди являють собою побічний продукт технології
20 віку і сучасного ноу-хау. Наші
предки користувалися сіллю для
консервування м'яса і риби; вони додавали трави і спеції для придання їжі більш
тонкого смаку; вони також використовували цукор для консервування фруктів і
маринували огірки в оцтовому розчині.
Однак, з роками були зроблені істотні зміни, що призвели до підвищення ефективності і
забезпечення безпеки всіх добавок. У цей час регулювання харчових добавок і
барвників є як ніколи раніше суворим.
Для прикладу розглянемо закони такої розвинутої країни як США. Основу сучасного
законодавства в області харчових продуктів
в США становить Федеральний
закон про харчові продукти, ліки і косметичні засоби
від 1938 року, який наділяє Управління
харчових продуктів і ліків (FDA) повноваженнями в області харчових продуктів і
харчових інгредієнтів, а також
визначає вимоги відносно відображення
фактичного складу та маркірування інгредієнтів.
Поправка у відношенні
харчових добавок до Федерального закону про харчові продукти, ліки і косметичні
засоби, яка була прийнята в 1958 році,
вимагає, щоб перед приєднанням якої-небудь
харчової добавки до складу харчового продукту був отриманий дозвіл від Управління
харчових продуктів і ліків на її використання. Крім того, від виробника потрібують пред'явлення доказів по
безпеці добавки при використанні її в
цілях, що плануються.
Поправка відносно харчових добавок виключає з процесу регулювання харчових добавок дві
групи речовин:
1. Всі речовини, які
були визнані до прийняття поправки
1958 року Управлінням харчових
продуктів і ліків (FDA) або Міністерством сільського господарства США (USDA) як
безпечні для їх використання в конкретних харчових продуктах, визначені як
речовини, раніше дозволені. Прикладами раніше дозволених речовин є
нітрит натрію і нітрит калію, які використовуються для консервування м'яса для
сніданку.
2. Другою категорією речовин, виключених з процесу регулювання харчових добавок, є речовини, які відповідають загальним умовам безпеки (GRAS). Відповідні загальним умовам безпеки – це речовини, чиє використання з точки зору фахівців загальновизнано
як безпечне на основі численних
облікових матеріалів, що були по їх використанню до 1958 року, або на основі
опублікованих наукових даних. Сіль,
цукор, спеції, вітаміни і мононатрієва
сіль глютамінової
кислоти класифікуються разом з кількома
сотнями інших речовин які відповідають загальним
умовам безпеки. Виробники можуть також попросити Управління харчових продуктів і ліків зробити перевірку використання якої-небудь речовини з метою
встановлення факту її відповідності загальним
умовам безпеки.
Починаючи з 1958 року, Управління
харчових продуктів і ліків (FDA) і Міністерство сільського господарства США
(USDA) продовжують стежити за раніше дозволеними
речовинами і речовинами, що відповідають загальним
умовам безпеки, в світлі нової наукової інформації. Якщо нові дані передбачають
можливість того, що раніше дозволені
речовини і речовини, що відповідають загальним
умовам безпеки, можуть виявитися небезпечними, федеральні служби можуть
заборонити їх використання або зажадати проведення подальшого дослідження з
метою встановлення їх безпеки.
У 1960 році Конгрес США прийняв аналогічне законодавство,
що регламентує барвники. Поправки у відношенні
барвників до Закону про харчові продукти, ліки і косметичні засоби вимагають, щоб на барвники, що
використовуються в харчових продуктах, ліках, а також конкретних виробах
медичного призначення, був отриманий
дозвіл від Управління харчових
продуктів і ліків до їх надходження до
торгівельної мережі.
На відміну від харчових добавок, барвники, які
використовувалися до прийняття
законодавства, дозволені до подальшого
їх використання тільки при умові
проходження додаткової перевірки, що підтверджує їх безпеку. З числа вихідних заздалегідь занесених в
реєстр 200 барвників, 90 були вказані як безпечні, а інші або зняті з
використання Управлінням харчових
продуктів і ліків, або вилучені промисловістю.
І поправка відносно харчових добавок, і поправки відносно
барвників, містять положення, згідно з яким видача дозволу на
яку-небудь харчову добавку забороняється у випадку, якщо виявлено, що дана добавка викликає
рак у людей і тварин. Дана умова часто
іменується як Умова Делані, назва якому була дана в честь його засновника –
представника конгресу Джеймса Делані (демократа від штату Нью-Йорк).
Нормативні положення,
відомі як практика рекомендованого виробництва (GMP), обмежують кількість харчових добавок і
барвників, що використовуються в харчових продуктах. Для досягнення необхідного
ефекту виробники використовують тільки необхідну для цієї мети кількість добавок.
