СОН У ЖАХЛИВУ, ДВАНАДЦЯТУ, ЛІТНЮ НІЧ
Щось біле біліє…
Щось пхнеться із моря.
Чи, може, з болота? -
Розділене навпіл –
Однакові лиця,
Однакові дупи,
А спереду –
Клаптик нічного туману…
Де герцогу дітись від цього кошмару?!
Коли вже обсіли нечисті оселю,
Де він отирався з своєю коханкой,
Та як обісрався (морально, звичайно),
Увівши до замку жахливі потвори!
Хоча у Шекспіра все вийшло щасливо –
Папір – не життя, стерпить все, що напишуть.
Життя – лайно.
Життя – лайно.
Все – лайно
(Собаче, причому).
