МОНТЕККІ Й КАПУЛЕТТІ
Оспівані Шекспіром, символами ставши
Безмежного кохання, Ромео і Джульєтта –
Бранці Долі – в легенду увійшли навік.
Проте, як взяти ті часи,
Коли страждання адекватним тиском
Лягло над Всесвітом –
То треба розповісти,
Як все було насправді.
Ромео втік подалі
Від помсти родичів зганьбленої Джульєтти,
Пішов у найманці,
Та десь і вмер в чумній гарячці.
Джульєтта ж вийшла заміж
За лихваря старого, цим шлюбом перекривши
Ганьбу свою, якою очі їй кололи
Усі, кому лишень було не лінь.
Померла згодом, років через тридцять,
Товстим та неохайним,
Бридким й гидким бабиськом
(Такою ж, як Ростова –
Дивись «Війну та мир»).
Оце – і вся легенда,
Оце – і все кохання,
І символ – теж увесь.
