Урочище Русанівка

2009-12-04 12:58 22 894 Нравится 2

Урочище Русанівка на лівому березі Дніпра навпроти Києва відоме з давніх часів як володіння київських монастирів. На думку деяких істориків, воно отримало свою назву за прізвищем Сави Русановича, який у ХVI столітті володів сусідніми землями. Від наступних століть відомі село Русанів, Русанівське озеро, затока та рукав Дніпра. 1906 року для колії мототрамваю до Броварів через Русанівську затоку був збудований двопролітний металевий міст, підірваний 1941 року при відступі Червоної армії з Києва

Півтора роки тому жителі київського мікрорайону Русанівка, незалежно від політичних уподобань, мали святковий настрій. Не тільки тому, що тоді щойно розпочав роботу “помаранчевий” уряд і не тому, що насувалася весна. Під тиском громадськості саме тоді, у лютому 2005 року, Київрадою був призупинений “дерибан” землі у місті й навколо нього та будівництва об‘єктів, які споруджувалися незаконно. Ці рішення безпосередньо стосувалися і Русанівки.

Коротка інформаційна довідка. Урочище Русанівка на лівому березі Дніпра навпроти Києва відоме з давніх часів як володіння київських монастирів. На думку деяких істориків, воно отримало свою назву за прізвищем Сави Русановича, який у ХVI столітті володів сусідніми землями. Від наступних століть відомі село Русанів, Русанівське озеро, затока та рукав Дніпра. 1906 року для колії мототрамваю до Броварів через Русанівську затоку був збудований двопролітний металевий міст, підірваний 1941 року при відступі Червоної армії з Києва.

Тривалий час зазначена територія була майже незаселеною. А 1961 року у цій місцевості між Микільською Слободкою та Березняками розпочалися роботи зі створення взірцевого житлового масиву. Оригінальний проект комплексної забудови розробили архітектори Кульчицький, Ладний, Пестряков та інженери Штекель і Коваль.

На краю Русанівської затоки був намитий острів, який піднімається над рівнем води на 3-5 метрів. Від лівого берега острів був відокремлений проточним обвідним каналом довжиною 2 тисячі 700 метрів, глибиною 3-4 метри і 40 метрів завширшки. У південній частині каналу були встановлені 15 фонтанів із підсвічуванням.

Через канал були зведені три автомобільні та два пішохідні мости. Упродовж наступних 13 років штучний піщаний острів був забудований дев’яти- та шістнадцятиповерховими багатосекційними житловими будинками загальною площею 600 тисяч квадратних метрів. Поперек острова проклали бульвар Олексія Давидова, перпендикулярно до нього – Русанівський бульвар, з боку Дніпра – Русанівську набережну, а вздовж берегу каналу – вулицю Ентузіастів. Основна забудова масиву завершилася 1974 року.

Як говорила автору цих рядків найстарший, здається, член Комісії з найменування вулиць Київської міської ради Лідія Пономаренко, Русанівка є не тільки зручним для життя масивом, а і визначною пам‘яткою української архітектури другої половини ХХ століття. Вона наголосила: “Цей проект цікавий тим, що тут запланована була відразу вся система: житлові будинки, обслуговування в перукарнях, магазини, дитячі садочки і зелень... Цей масив – це вже історична пам’ятка, треба поставити питання до товариства охорони пам’яток і до управління культури, щоб його зберегти повністю”.

Сказане можна доповнити тим, що київська Русанівка була запланована і побудована як комплекс, зручний для життя людини, у час на межі хрущовської відлиги і першого періоду брежнєвського правління, коли здійснювалися непослідовнСергій ГРАБОВСЬКИЙ, заступник головного редактора журналу “Сучасність” – спеціально для і спроби соціально-економічних реформ. Тут було справді майже все: два кінотеатри, школи, дитсадки, музична школа, готель, купа приміщень для дитячих гуртків, дві поліклініки, художній салон, книгарня, і, головне, пляжна і зелена зони.

На Русанівці селився, головним чином, радянський середній клас: якщо тут давали квартири робітникам, то насамперед еліті з підприємств ВПК, було багато кооперативних будинків, кілька з них заселилися членами творчих спілок. Одне слово, свого часу це був диво-масив.

Народний архітектор України Вадим Ладний, один із керівників авторського колективу проекту Русанівки, а ще автор таких знаних у Києві споруд, як Річковий вокзал і приміщення академічного відділення гуманітарних наук на Грушевського, 4, планував на масиві й деякі інші споруди – наприклад, концертний зал та плавальний басейн. Але брежнєвська влада у 1970-х роках, коли до цих об‘єктів дійшла черга, вже більше дбала про перемогу у В‘єтнамі, Ефіопії та Афганістані, ніж про життя своїх підданих. Тому грошей на добудову масиву не знайшлося.

І от на початку 2000-х на Русанівці знову почалося житлове будівництво. Але, на думку значної частини жителів масиву, краще б воно не починалося. Адже під загрозою опинилася сама концепція Русанівки, оскільки забудова була розрахована на те, що між житловими будинками існують великі зелені простори, де розташовані дитячі садки, корти, стадіони, інші приміщення.

І от ці простори намірилися забудувати новими 23-поверховими вежами, що неминуче призвело б до руйнування житлового середовища. А на набережній, на місці парку, націлилися було звести черговий розважальний центр та кілька висотних будинків, що унеможливило б користування пляжами для мешканців мікрорайону. І, звичайно, рішення з ущільнення забудови Русанівки ухвалювались міською владою справді без жодного обговорення з цими мешканцями мікрорайону, не зважаючи на генеральний план забудови і на авторські права архітекторів-творців масиву.

Для того, щоб зрозуміти технологію новітніх забудовників, візьмемо яскравий приклад, що належить до зламу 2004-2005 років. Дніпропетровський концерн “Екоп” у ті роки розпочав роботи на ділянці площею в третину гектара за адресою Русанівська набережна 10б. Це був внутрішній двір п‘яти 9-поверових будинків, дитячого садочка, дитячої поліклініки. А в документах, на підставі яких був одержаний дозвіл на будівництво, “забули” вказати споруду колишнього овочевого магазину, де розташувався молільний будинок однієї із протестантських Церков. Так само “забули” і про численні приватні гаражі, які виявилися розташованими на самому будівельному майданчику.

Але не забув концерн через пресу роздзвонити про “блага”, які, начебто, несе побудова 23-поверхової дому “тубільцям”. Мовляв, буде вам магазин дієтичних продуктів і перукарня, будуть відремонтовані пішохідні і під‘їздні шляхи, буде обладнаний дитячий майданчик і (о диво!) для “аборигенів” установлять столики та лави. А ще на місці вирубаних “26 старих дерев” посадять нові на суму 2832,16 грн.

Тільки вилетіло з голів “екопівців”, що потрібно вказати висоту запроектованого будинку – 91 метр. Отже, на думку незалежних експертів, йшлося тут про висотний будинок класу А (73,5-100м). Це означало потребу у спорудженні кругових під‘їздів до нього шириною від шести метрів для важких (43 тони) пожежних машин з усіх боків, тобто через територію дворів житлових будинків, дитячого садку, і єдиної на три мікрорайони дитячої поліклініки. А заплановані підземний паркінг і гостьова автостоянка в середині кварталу щільної багатоповерхової житлової забудови та поблизу трьох двох дитячих установ мали призвести до відчутного забруднення атмосферного повітря.

Іншими словами, користуватися дитячою поліклінікою стало б шкідливо для здоров‘я і небезпечно для життя. Що ж стосується “старих дерев” (тобто тих, які дбайливо вирощувалися мешканцями Русанівки впродовж 30 років; власне, дуб віком 300 чи 500 років за такою логікою – також “старе” дерево, яке підлягає вилученню), то “компенсація” за це була забарвлена у відверто знущальні кольори: як говорилося у забудовчому документі, “знесенню підлягає 26 дерев (клен сріблястий - 5 од., тополя канадська - 2 од., тополя пірамідальна - 18 од., каштан кінський – 1 од.), 8 чагарників бузку та газон звичайний площею 1000 кв.м. ... Дендропланом передбачено: ...у зв‘язку з відсутністю площі для озеленення прилеглої території замовником буде проведено додаткове озеленення за іншими адресами”.

Подібні “компенсації” за зруйновані зелені зони, як виглядає з публікацій “КИЯН”, були популярні повсюдно, власне, вони і досі в ходу.

А на додачу, за висновками незалежних експертів, у разі здійснення проекту всі п‘ять житлових будинків, дитячий садочок та дитяча поліклініка мали потрапити у зону т. зв. “аеродинамічної тіні”. Це значить, що аеродинамічна тінь від “висотки” перекрила б витяжно-вентиляційну систему на даху 9-поверхівок та дитячих установ, що приведе до колапсу всю систему життя в цих будівлях.

Так що підстави радіти півтора роки тому у жителів Русанівки були. Хоча все одно на місці, де архітектор Вадим Ладний планував концертний зал, на розі Русанівського бульвару та бульвару Давидова, вже була збудована 23-поверхова вежа з червоної цегли, яка ніяк не вписується в авторський проект й абсолютно “випадає” з загальної композиції масиву.

Але добре, що вдалося було зупинити проект концерну “Екоп”, як і проекти “Київміськбуду”, що хотів на місці стадіону у центрі масиву звести три висотні вежі, і проект спорудження на місці парку, розташованого на березі Дніпровської протоки, розважального центру, що належав би, як подейкують, Яну Табачнику.

Хоча, звичайно, ніхто, очевидно, не був проти оновлення масиву. Адже ще на початку 2000-го року, якраз при початку нової хвилі будівельного буму, сам архітектор Ладний розробив проект реконструкції Русанівки. Проект, який би додав кількасот нових квартир без побудови нових будинків, - шляхом додавання на вже існуючі споруди одного поверху, відтак “м’який” для довкілля, без перевантаження комунікацій, схвально сприйнятий громадськістю, результати якого виявилися б не надто дорогими для середнього киянина.

Але цей проект поклали “під сукно”.

Схоже, назавжди.

Часи змінилися. І не на краще. На багатьох “заморожених” було об‘єктах Києва, законність спорудження яких залишається під сумнівом, відновилися роботи. І от тепер жителі Русанівки чекають: а чи знову за адресою Русанівська набережна, 10б відновиться будівництво “висотки”? Тим більше, що дитяча поліклініка вже переїхала в інше приміщення, а металевий паркан, яким обнесений недовиритий котлован, залишився на місці.

А ще ж можна взяти й приватизувати пляж під приводом чи то “поліпшення якості піску” чи то “встановлення кабінок для перевдягання”. Нарешті, замість капітального ремонту стадіону можна перетворити його на котлован для чергових будинків. І на місці дитячих майданчиків “увіткнути” щось цілком реально – якщо, звісно, дуже постаратися.

Тим більше, що тепер і порядки у столиці інші, і охочих переселитися до неї у почтах новітніх “крутеликів” вистачатиме...

Комментарии (0)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Вы вакцинировались, но все равно заболели COVID-19?

ГолосоватьРезультатыАрхив
Реклама