ІІІ
МЕЧ І ДОЛЯ
І потворний крук – одинак
Тішить око на
Білім снігу…
Басьо
Той, хто обрав Шлях Меча і Хризантеми, хто віддав йому свою Душу, стає ковалем своєї Долі. Зустрівши однодумців, рівних йому по духу, Воїн приходить до них у зграю. Так утворюється бойове товариство, ОРДЕН. Доля змушує воїна перебувати в Ордені, в клані, до останнього. Доля сама примушена коритися об’єднаній волі особистостей, що утво-рюють Орден. Кожен вибрик Долі вже заздалегідь передбачений Орденом. Воїни клану знають, чого їм чекати на своєму шляху – тому вони убезпечені від несподіванок. Тренована Душа має силу схем – наробок на будь-яку життєву ситуацію. Якщо брати Шлях Воїна Ордену – він є тактика. Шлях Ордену – стратегія. На відміну від скигліїв, які рядяться в бутафорські шати вояків минулого, шалено розмахуючи дерев’яними шаблюками, пофарбованими сріблянкою, Воїн не витягне свого меча з піхв без потреби і не кладе його без слави. Епоси не залишили нам імен виконавців багатьох псевдогероїчних клоунад. Жоден героїчний епос не залишить імен сучасних клоунів нашим нащадкам, бо ім’я ворога, який поліг у чесному бою, викликає повагу – але не імена блазнів, які торохтять про славне минуле годинами і розбігаються, мов щури, при появі найменшої небезпеки. Від них смердить, бо їхні сфінктери завжди розслаблені в очікуванні несподіванок долі; вони не здатні передбачати їх. Вони обрали собі щурячі стежки, вони тиняються зі своїми дрібними проблемами по павучих закутках. Історія з огидою ставиться до них, здатних лише на істеричний вереск у безпечних місцях. Не вони творять Долю, ні! – Доля панує над ними. Скиглії бояться життя, і тому воно б’є їх. Вони ладні закинути геть свої плакати з дурнуватими лозунгами заради грошей. Вони гірші за повій, бо повія гендлює тільки своїм тілом, а ці уроди - ідеалами. Ви бачите їх кожного дня, але вже за кілька хвилин не можете згадати їх імен і рис обличчя. Вони огидні у своєму самозахопленні, що межує із нарцисізмом.
Воїн же Ордену ніколи не продасть своєї віри. Він воює не заради грошей, не заради кількох моргів землі чи кількох то рису. Якщо Воїн будує замок, то для того, щоби проводити далі свою експансію. Якщо Воїн купує або захоплює землю – то для того, щоби годувати з неї СВОЄ військо. Воїн не напхає у свій літак комфортних оксамитових диванів та крісел. Ні! Він розмістить у ньому достатню кількість озброєнь і десантури, зробивши тим з літака суб’єкт експансії.
Що таке гроші для Воїна? – лише засіб для досягнення великої мети. Справа навіть не в їх кількості, не у вигляді грошових одиниць. Бакси, на які так ласі ОБ’ЄКТИ експансії, просто купка зеленого лайна у порівнянні із розповсюдженням Волі Ордену на країну, планету, Галактику, Всесвіт…
Що таке Кримінальний Кодекс, перед яким так тремтять слимаки у людській подобі? – пачка поганого туалетного паперу у порівнянні із Моральним КОДЕКСОМ Воїна, Бусідо.
Артистизм душ братів по Ордену співзвучний чіткому крокові легіонів, які підминають на своєму шляху мінливу Долю.
Хіба доля не жінка? - ТАК ВІЗЬМИ ЇЇ!
ВІЗЬМИ!
Бо жінки полюбляють сильних та певних у собі. Доля бажає підкоритися тому, хто не звертає уваги на її примхи. Орден надає Воїну можливість керувати Долею. Твоя сила – Орден. Твоя доля – в Ордені.
Загал дивиться на Воїна з острахом і повагою, відчуваючи в ньому те, чого бракує в них самих. Відвага Воїна – не з відчаю, як у решти людства. Сила надає йому відваги. Справжній Воїн – не той, хто втрачає розум у бійці, жадобі крові. Воїн – це той, хто здатен милуватися під час бою краєвидом, ушляхетнюючи його ворожим падлом. Більшість так званого «населення» не здатна до цього.
Щастя Воїна полягає не в «затишному садку вишневому біля хати», його щастя – проводити у життя Волю Ордену. Експансія ідеї рівноцінна військовій експансії, тому вони так часто йдуть пліч-опліч. Для Воїна бій – не розвага, не примусовий обов’язок. Бій – це засіб довести опонентові свою правоту. І, навіть вмираючи, Воїн не згоджується з правотою опонента, бо вірний правоті Ордену. Є лише одна істинна і свята правда, лише одна ідея, що несе реальність – це правда та ідея Ордену. Все інше – облудне марення слабкодухих.
Ким може бути людина, яка НЕ йде Шляхом Ордену? – ким завгодно, але вона ніколи не зуміє підкорити собі Долю. Кількість і вага поставлених по церквах свічок ніколи не перебільшать руйнівної сили Долі, яка полює за одинаками.
Вождь Ордену, Конунг, біля Екселенції якого гуртуються брати – Лицарі, спрямовує їх волю разом зі Своєю. І ця надпотуга пробиває Простір і Час, навіки вкарбовуючи ім’я Ордену до Скрижалів Історії Всесвіту. Вождь несе на собі ві-дповідальність перед Батьківщиною за обраний Ним Самим шлях Ордену. Хіба не честь для Воїна підставити і своє плече під цей хрест?! Злиття душ, загартованих у боях – не кінцева мета, Орден не має кінцевої мети!!! Навіть коли волю Ордену буде накинуто на Всесвіт – тоді з’являться нові об’єкти експансії. Згуртованість Лицарів навколо Конунга не позбавляє жодного з них особистості. Навпаки, лише осяяна Його Екселенцією, особистість воїна розквітне повністю, бо він буде на своєму місці. Сонцелика Аматерасу освітить шлях – Конунг освятить його. Воїн є виконавцем Волі Ордену, що надихається святістю і непогрішимістю свого Конунга. Хто там каже, що нібито тільки папа римський без гріхів?!! - Хло-пці, рубай його! – бо це пряма образа Ордену. Воїн може стерпіти і дарувати власну образу, але «гонкі» на Орден не стане терпіти.
Святість віри в обраний шлях – особливість, притаманна лише Воїнові. Хто з решти йде, не зважаючи на перешкоди, не збиваючись зі шляху? Хто з так званого «населення» на халяву (тобто – задарма) стане на захист ідеалів? Чим, кінець кінцем, людина відрізняється від свині? – ВІРОЮ. І чим сильніша та шляхетніша віра, тим більше людина стає ЛЮ-ДИНОЮ. Лицар Ордену Духу є надлюдиною. Його залізна воля не реагує на спокуси світу. Він проходить повз дрібні мишачі «вождєлєнія» унтерменшів, прямуючи за Зорею Вождя. Найбільша слава для нього – у надреальністі свого клану. Хто, окрім надлюдини, віддасть своє життя за честь керувати цим шляхом? Я не знаю інших! Обери смерть заради життя. Заради можливості хоч раз у житті побачити Вождя, вдихнути на повні груди те повітря, яким дихає і Він… І тоді на тебе зійде саторі, і в цьому просвітленні ти наблизишся до Нього і зрозумієш щастя бути разом з Ним в одній зграї.
Зґвалтуй свою долю заради долі Ордену. Покинь все своє і йди за Ним. Чи будеш ти одягнений у хаорі з гербами, чи у подертий камуфляж – все одне ти належатимеш до надлюдської спільноти, бо ти – Лицар Ордену Духа. Відкинувши дрібні спокуси, почнеш розуміти велич своєї душі. Твій меч, уквітнений перемогами во славу Ордену, стане знаряддям проти вибриків Долі. А велич своєї душі кинь під ноги Вождю, аби Він не забруднив ніг Своїх на Своєму шляху.
ОМ МАНІ ПАДМЕ ХУМ!
Всесвіт дорогоцінним каменем
лежить в лотосі мого серця.
А МОЄ СЕРЦЕ ВІДДАНЕ ОРДЕНУ.
