”Ну, кілограмів зо 12 точно
є, — піднімає наповнене монетами пластикове відро охоронець торговельного центру
”Глобус” на київському Майдані. — Буває, за тиждень з фонтану збираємо по два
таких відра. На свята і канікули монет кидають більше”.
”Ну, кілограмів зо 12 точно є, — піднімає наповнене монетами пластикове відро
охоронець торговельного центру ”Глобус” на київському Майдані. — Буває, за
тиждень з фонтану збираємо по два таких відра. На свята і канікули монет кидають
більше”.
Щочетверга ввечері в ”Глобусі” починається непомітний для відвідувачів рух. О
20.00 сантехнік зупиняє насоси, що подають у фонтан воду, і вона поступово
стікає геть. О 22.45 зупиняють ескалатори, гасять світло. О 23.00 двері для
сторонніх зачиняються. На цей час фонтан уже спорожнів. На його дні в калюжі
лежить купа монет, накиданих відвідувачами.
— Чистити фонтан треба раз на тиждень, бо вода ”цвіте” через ці монети, —
пояснює ”ГПУ” адміністратор ”Глобусу” Вадим Маркович. — Зараз, чекайте, прийдуть
прибиральники.
За кілька хвилин підходять двоє чоловіків і троє жінок у чоботах. Хлопці з
гумовими швабрами-розтяжками для миття вікон переступають за бортик. Лунає
хрускіт монет. По сріблясто-жовтій лусці прибиральники доходять до середини
фонтану, повертаються один до одного спинами й опускають у калюжі швабри. Кожен
нагортає монети на свою купу в кутку. Щоб за раз зрушити сотні копійок з місця,
треба з усією силою впертися у швабру. Цю роботу в ”Глобусі” доручають тільки
чоловікам.
Адміністратор із охоронцем не зводять із робітників очей, слідкуючи за кожним
їхнім рухом.
— У нас велика плинність кадрів. Людина починає з прибиральника, переходить
на іншу роботу. Тому жодної довіри тут бути не може, — знизує плечима Вадим
Маркович.
За 20 хвилин у фонтані нагребли дві купи монет. Підійшли жінки. Совочками з
дірочками, через які стікає вода, вони зачерпують з підлоги монети й сиплють їх
у п’ятилітрове пластмасове відро. 10 хвилин безперервного дзеленчання — і відро
наповнилося. Я пробую його підняти за ручку й не можу. Це розсмішило
охоронця.
За тиждень під водою збирається сума в 300–500 гривень
— Раз на місяць усі гроші ми передаємо в дитячу школу-інтернат N21 у
Пущі-Водиці, — розказує Вадим Маркович, поки прибиральники відмивають миючим
засобом ”Сілліт” і чистять від іржі підлогу фонтану. — Точніше, здаємо монети в
банк, тут же, в ”Глобусі”, і той перераховує суму інтернатові. Найбільше за
місяць було 2 тисячі гривень. Найменше — 1,3 тисячі. Але монети ще треба
посушити й порахувати. Ходімо.
Прибиральників відпустили. Охоронець Сергій Опанасенко підхопив відро
дрібняків, і ми йдемо повз незвично темні вітрини ”Глобуса”. Трохи петляємо
службовими коридорами і врешті опиняємося біля залізних опломбованих дверей.
Охоронець зриває пломбу, дістає ключ і відмикає замок.
Гроші зберігаються у вузькій довгій кімнаті, посеред якої стоїть довгий
накритий тканиною дерев’яний стіл. Він весь засипаний монетами, які сушаться.
Одна партія сохне дві доби. Після цього монети сортують і висипають нову
партію.
У кімнаті під стіною сім великих полотняних мішків, підписаних за номіналами:
1 грн, 50 коп., 25 коп., 10 коп., 5 коп., 2 коп., 1 копійка. Монети інших держав
кладуть у окремі коробки. Їх теж здають у банк. Часто трапляються долари, євро,
центи європейські. Гроші країн, чию валюту наші банки не приймають,
адміністрація ”Глобусу” лишає собі як сувенір.
Сортують і рахують монети ті ж самі прибиральники. Цю роботу вони виконують у
вільний від миття підлоги час. На годину-дві закриваються у кімнаті разом із
охоронцем.
— Сидимо мовчки, тут не до розмов — легко збитися, а монет багато, — каже
охоронець.
На столі лежить невідома мені червоно-коричнева монета. Я беру її в руки й
роздивляюся. Це ізраїльський шекель. Охоронцю не подобається моя розкутість. Він
стискає губи й відвертає вбік голову.
— У цій кімнаті ще не було нікого, крім нас, — пояснює Вадим Маркович.
О другій ночі у фонтан починають напускати чисту воду. До восьмої ранку він
буде повний, а по обіді, кажуть працівники, з’являться перші монетки.
Пригоди з фонтаном
— Торік двоє п’яних чоловіків підкотили штани й у взутті залізли у фонтан.
Ходили збирали монети, — розповідає охоронець Сергій Опанасенко, 27 років, який
працює в ”Глобусі” два роки. — А так переважно діти засовують руки. Ми спершу
робимо зауваження, потім просимо батьків вийти.
Півроку тому згори, через скляний купол, хулігани кинули у фонтан
марганцівку. Вода за секунди стала фіолетовою. Тієї ж ночі фонтан терміново
чистили.
Інтернат отримує гроші п’ять років
— Гроші з фонтану ми отримуємо регулярно щомісяця ось уже п’ять років, — каже
57-річна Алла Кошечко, директор школи-інтернату N21 у Пущі-Водиці під Києвом, де
живе і навчається 121 дитина. — Нам вони дуже треба — то в когось шнурки
порвуться, то труси, а то пральний порошок закінчився чи таблетки. Ми завжди
впевнені, що в нас є НЗ. Недавно поламався магнітофон, то ми можемо дозволити
собі новий.
Обов’язково знайдіть для ”Глобуса” найдобріші слова. Це дуже
скромні люди, не потребують і слова подяки. А буває, хтось привезе ящик цукерок,
а галасу — камери, телебачення.
