Перу́н — в старослов'янській грому і , повелитель , творець земних урожаїв
та покровитель хліборобства. Також він бог-воїн, справедливий і суворий месник,
покровитель війська та коваль багатства. Імовірно син .
Культ Перуна дуже давній. Вважають, що за Перун був головним божеством держави й символом державного єднання. Ідол Перуна стояв
на одному із київських пагорбів, був він дерев'яний, мав залізні ноги, срібну
голову та золоті вуса. згадує, що в руках він тримав коштовний камінь: рубін
або карбункул. Військо присягалося та божилось Перуном. В договорі р. клявся іменами Перуна та . Також він
згадується у договорах з та київськими князями ( г.), ( г.)
Давні слов'яни вірили, що грім — то його мова, а
блискавка — погляд, також вони сприймали грім і блискавку як небесне орання та
сівбу. Вважалось, що перший грім і дощ володіють очисною силою та повертають
землі життєдайність. Таким чином бог грому що дає родючість став такою і
покровителем шлюбів.
Східні слов'яни вшановували Перуна щотижня у четвер (у
Перунів день). Цього дня дівчата приходили до води, а взимку — до місця, де
поклонялися богам, і співали довкола багаття пісні про Перуна.
Щовесни Перуну обирали "наречену" — .
, присвяченим Перунові, був .
Порфірородний у своїх записках відмітив
що в часі походу на приносили під великим дубом в жертву птахів, хліб і
м'ясо. Густинський літопис також свідчить, що Перуну приносили жертви та
підтримували невгасимий вогонь із дуба.
Його була папороть. За легендами, в ніч на на кущ папороті міг упасти вогонь Перуна й спалахнути
яскравим сяйвом. Якщо сміливець зуміє оволодіти жар-квіткою, то знатиме усі
таємниці світу, володітиме чарами і буде вічно молодим.
Тварина Перуна — . Їх приносили йому в жертву. Археологи часами знаходять
шматки закам'янілого дуба із втесаними в них кабанячими щелепами.
Із приходом християнства, функції Перуна перебрав на себе
, а також частково Гавриїл та Михаїл.

Обращайтесь! У меня много
Спасибо за кусочек истории
Спасибо за кусочек истории