Перу́н — в старослов'янській
та покровитель хліборобства. Також він бог-воїн, справедливий і суворий месник,
покровитель війська та коваль багатства. Імовірно син
Культ Перуна дуже давній. Вважають, що за
на одному із київських пагорбів, був він дерев'яний, мав залізні ноги, срібну
голову та золоті вуса.
або карбункул. Військо присягалося та божилось Перуном. В договорі
згадується у договорах з
Давні слов'яни вірили, що грім — то його мова, а
блискавка — погляд, також вони сприймали грім і блискавку як небесне орання та
сівбу. Вважалось, що перший грім і дощ володіють очисною силою та повертають
землі життєдайність. Таким чином бог грому що дає родючість став такою і
покровителем шлюбів.
Східні слов'яни вшановували Перуна щотижня у четвер (у
Перунів день). Цього дня дівчата приходили до води, а взимку — до місця, де
поклонялися богам, і співали довкола багаття пісні про Перуна.
Щовесни Перуну обирали "наречену" —
Порфірородний у своїх записках відмітив
що
м'ясо. Густинський літопис також свідчить, що Перуну приносили жертви та
підтримували невгасимий вогонь із дуба.
Його
яскравим сяйвом. Якщо сміливець зуміє оволодіти жар-квіткою, то знатиме усі
таємниці світу, володітиме чарами і буде вічно молодим.
Тварина Перуна —
шматки закам'янілого дуба із втесаними в них кабанячими щелепами.
Із приходом християнства, функції Перуна перебрав на себе
Обращайтесь! У меня много
Спасибо за кусочек истории
Спасибо за кусочек истории