ВІДДІЛ КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ТЕРИТОРІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ - МІСТО ДНІПРО) ІНФОРМУЄ!

2025-11-25 16:34 3 Подобається

До державних цільових фондів надходження єдиного внеску від платників Дніпропетровщини – майже 37,1 млрд гривень

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.

Протягом січня – жовтня 2025 року до державних цільових фондів платники Дніпропетровської області спрямували майже 37,1 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок). У порівнянні з січнем – жовтнем минулого року це на понад 7,4 млрд грн, або на 25 відс., більше.

Висловлюємо вдячність платникам за відповідальність і фінансову дисципліну.

Акцентуємо, що єдиний внесок сплачується незалежно від фінансового стану платника податків. Ці зобов’язання виконуються першочергово, вони мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями (крім виплати заробітної плати).

Звертаємо увагу, що своєчасно сплачений єдиний внесок – це не лише обов’язок перед державою, але й захищені соціальні гарантії для кожного. Зокрема, це захист найманого працівника у випадку безробіття, під час нещасних випадків чи професійних захворювань, а також пенсійне забезпечення та інші виплати.

Нагадуємо, що єдиний внесок – це платіж, який сплачується до Пенсійного фонду України. Основна ставка внеску – 22 % від фонду оплати праці.

Зауважимо, що наймані працівники мають можливість та право контролювати свій страховий стаж і сплачений за них єдиний внесок.

Наголошуємо, що офіційне оформлення трудових відносин і сумлінне ставлення платників до своїх обов’язків, зокрема щодо своєчасної сплати єдиного внеску – це захищеність і відповідні гарантії для кожного працюючого, особливо сьогодні.

Дохід фізичною особою – резидентом отриманий від продажу рухомого майна: що з військовим збором?

Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розд. ІV ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставкою 5 відс., встановленою п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Згідно з п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором для платників, визначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 розд. ІV ПКУ включається частина доходу від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 розд. ІV ПКУ.

Так, відповідно до п. 173.1 ст. 173 ПКУ дохід платника податку на доходи фізичних осіб (податок) від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс., визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Згідно з п. 173.2 ст. 173 ПКУ, як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків.

Водночас, п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, підпунктах 3 і 4 п. 170.13 прим. 1 ст. 170 розд. ІV ПКУ та п. 14 підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, зазначені в абзаці першому п. 10 підрозд. 1 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.9 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ) та доходи, зазначені у пунктах 13, 15, 16, 17 і 18 підрозд. 1 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.10 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Враховуючи викладене, оскільки об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи – резидента, до якого включається частина доходу від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 ПКУ, то сума такого доходу оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків.

Чи сплачують авансовий платіж з військового збору ФОПи на загальній системі оподаткування?

Порядок оподаткування доходів, отриманих ФОПом на загальній системі оподаткування від провадження господарської діяльності визначено ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

ФОПи подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з ПДФО (п. 177.5 ст. 177 ПКУ)

Авансові платежі з ПДФО розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня).

Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Оскільки сплата військового збору здійснюється у порядку, визначеному розділом IV ПКУ, який включає порядок оподаткування доходів ФОПа на загальній системі оподаткування, встановлений ст. 177 ПКУ, то такий ФОП також сплачує авансовий платіж з військового збору у порядку та у строки, визначені для сплати авансових платежів з ПДФО.

До місцевих бюджетів Дніпропетровщини від юридичних осіб – платників транспортного податку надійшло майже 8,0 млн гривень

Протягом десяти місяців 2025 року юридичні особи – платники транспортного податку поповнили місцеві бюджети Дніпропетровщини майже на 8,0 млн гривень. Надходження зросли порівняно з січнем – жовтнем минулого року на понад 1,6 млн грн, або на 25,5 відсотків.

Звертаємо увагу, що п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено: платники транспортного податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію з транспортного податку за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У разі спливу п’ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років (п.п 267.6.7 п. 267.6 ст. 267 ПКУ).

Юридична особа, яка має зареєстрований в Україні згідно з чинним законодавством власний легковий автомобіль, обчислює суму транспортного податку за період, який починається з 1 січня звітного року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років.

Екологічний податок: платники спрямували до місцевих бюджетів Дніпропетровщини майже 243,7 млн гривень

Упродовж січня – жовтня 2025 року платники екологічного податку поповнили місцеві бюджети Дніпропетровщини майже на 243,7 млн гривень. Порівняно з січнем – жовтнем 2024 року надходження збільшились на понад 13,0 млн грн, темп росту – 105,6 відсотків.

Інформуємо, що відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (із змінами та доповненнями), електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на офіційному вебпорталі ДПС.

На вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність>Платникам податків про електронну звітність>Інформаційно-аналітичне забезпечення>Реєстр форм електронних документів розміщені електронні форми Податкової декларації екологічного податку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 (зі змінами) за ідентифікаторами форм F0302006 (для фізичних осіб) та J0302006 (для юридичних осіб) разом з додатками:

Додаток 1 «Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря стацiонарними джерелами забруднення» – за ідентифікатором форми F/J0320106 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 2 «Розрахунок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у воднi об’єкти» – за ідентифікатором форми F/J0320206 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 3 «Розрахунок за розміщення вiдходiв у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах» – за ідентифікатором форми F/J0320306 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 4 «Розрахунок за утворення радіоактивних вiдходiв (включаючи вже накопичені)» – за ідентифікатором форми F/J0320406 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 5 «Розрахунок за утворення радіоактивних вiдходiв i сплачується за придбання джерел(а) iонiзуючого випромінювання» – за ідентифікатором форми F/J0320506 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб);

Додаток 6 «Розрахунок за тимчасове зберігання радіоактивних вiдходiв їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк» – за ідентифікатором форми F/J0320606 (F – для фізичних осіб, J – для юридичних осіб).

Дотримання юридичними особами, ФОПами та громадянами вимог заповнення обов’язкових реквізитів платіжної інструкції під час сплати податків, зборів, платежів та єдиного внеску

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до вимог пункту 37 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 року № 163 (зі змінами) (далі – платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов'язкові реквізити, зокрема «Код платника».

Пунктом 40 розділу ІІ Інструкції НБУ № 163 визначено, що у випадках, передбачених законодавством, коли платник ініціює платіжну операцію за фактичного платника, заповнюється реквізит «Код фактичного платника».

Порядок заповнення під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення затвердженого наказом від 22.03.2023 № 148 (зі змінами).

У Порядку № 148 наведено приклади заповнення реквізиту «Призначення платежу», зокрема поля «Код виду сплати» та «Додаткова інформація запису».

Сплата податків та єдиного внеску оформлюються за кожним напрямом сплати та кожним кодом виду сплати окремою платіжною інструкцією.

Також звертаємо увагу, що згідно пункту 38.2. статті 38 ПКУ, сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Отже, платники під час сплати податків та єдиного внеску повинні дотримуватися наступних правил заповнення обов’язкових реквізитів платіжної інструкції.

1. При безготівкових розрахунках платників з бюджетами та фондом соціального страхування від власного імені.

Юридичні особи, ФОП та громадяни заповнюють усі обов’язкові реквізити платіжної інструкції, у т.ч. реквізит «Код платника» (податковий номер юридичної особи - ЄДРПОУ, РНОКПП ФОП та громадянина) та реквізит «Призначення платежу».

2. При безготівкових розрахунках платників з бюджетами та фондом соціального страхування за відокремлені підрозділи (філії).

Юридичні особи (головні підприємства) у випадках, передбачених ПКУ, заповнюють усі обов’язкові реквізити платіжної інструкції, у т.ч.:

реквізит «Код платника» (податковий номер головного підприємства);

реквізит «Код фактичного платника» (податковий номер філії);

реквізит «Призначення платежу».

3. При готівкових розрахунках платники / громадяни під час сплати податків та єдиного внеску за допомогою технічного пристрою (банківський автомат, платіжний термінал) та через каси надавачів платіжних послуг заповнюють усі обов’язкові реквізити платіжної інструкції, у т.ч. реквізит «Код фактичного платника» (податковий номер платника податків) та реквізит «Призначення платежу». При цьому реквізит «Код платника» містить код надавача платіжних послуг, з використанням технічного пристрою якого або через каси якого проводиться готівковий розрахунок.

До уваги суб’єктів господарювання, які виплачують доходи ФОПам, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія!

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Разом з тим, згідно з п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 розд. ХІV ПКУ.

Водночас, відповідно до п.п. 38.9 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ під час нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія п. 177.8 ст. 177 ПКУ та п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до п.п. 38.9 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та/або доходу фізичної особи підприємця платника єдиного податку.

Крім того, особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (зі змінами).

Відповідно до п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку (далі – Довідник ознак доходів).

Згідно з Довідником ознак доходів дохід, виплачений самозайнятій особі відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «157».

Отже, суб’єкт господарювання (самозайнята особа) під час нарахування (виплати) доходів фізичним особам – підприємцям, які визначені в п.п. 38.9 п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, повинен відобразити такі доходи у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «157».

Чи сплачує земельний податок власник земельних ділянок (землекористувач) юридична особа – платник єдиного податку третьої групи у разі тимчасового припинення господарської діяльності?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє, що згідно з п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (зі змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами не передбачено тимчасове припинення діяльності.

Тимчасове припинення діяльності означає припинення провадження заявлених при реєстрації видів діяльності, що свідчить про те, що земельна ділянка не використовується для господарської діяльності.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються, зокрема, платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування (у тому числі на умовах емфітевзису)) (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є:

ліквідація юридичної особи;

смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;

втрата особою ознак платника податку, які визначені ПКУ;

скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб (п. 37.3 ст. 37 ПКУ).

Оскільки звільнення, передбачене п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, поширюється на земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності, то у разі тимчасового припинення діяльності земельний податок справляється на загальних підставах.

При цьому, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю, в тому числі земельний податок, не нараховується та не сплачується з урахуванням норм розд. ХІІ та п.п. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Який орган видає дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами?

Частиною першою ст. 1 «Визначення термінів» Закону України від 16 жовтня 1992 року № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2707) встановлено, що викид – це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Відповідно до частин першої – третьої ст. 11 прим. 1 Закону № 2707 видача (відмова у видачі) дозволу на викиди здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі, безоплатно відповідно до Закону України від 06 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подання суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) заяви про одержання (припинення дії) дозволу на викиди, а також видача (відмова у видачі, припинення дії) такого дозволу на викиди та повідомлення про залишення заяви без руху здійснюються в паперовій та/або електронній формах.

Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, та суб’єкт господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, – обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг:

документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, оформлені відповідно до вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в паперовій та/або електронній формі;

відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди, із зазначенням адреси обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, до яких можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка згідно з вимогами Закону України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (зі змінами та доповненнями) підлягає оцінці впливу на довкілля;

повідомлення обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903 (зі змінами) (далі – Положення № 903), Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі – Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.

Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, видає, анулює, здійснює переоформлення документів дозвільного характеру на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для об’єктів, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування (об’єкти першої групи), та об’єктів, що розташовані на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (абзац перший і третій п.п. 351 п. 4 Положення № 903).

Порядок проведення робіт, пов’язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302 (далі – Порядок № 302).

Дозвіл на викиди – це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (п.п. 2 п. 2 Порядку № 302).

Для отримання дозволу на викиди суб’єкт господарювання подає до дозвільного органу або через центри надання адміністративних послуг (у разі, коли така послуга надається через центр надання адміністративних послуг) в паперовій та/або електронній формі заяву про отримання дозволу на викиди та документи, що визначені ст. 11 прим. 1 Закону № 2707 (п. 30 Порядку № 302).

Отже, видача (відмова у видачі) дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюється Мінекономіки, обласними, Київською міською державними адміністраціями або через центри надання адміністративних послуг (у разі, коли така послуга надається через центр надання адміністративних послуг) протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі.

Слід зазначити, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, дозволяється експлуатація генераторів, систем безперебійного електроживлення, електрогенераторних установок без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, крім випадків, якщо вони є невід’ємною частиною об’єкта нерухомого майна, введеного в експлуатацію до 24 лютого 2022 року (п. 1 прим. 2 розд. IX «Прикінцеві положення» Закону № 2707).

Частиною дев’ятнадцятою ст. 11 Закону № 2707 встановлено, що оператори установок, що провадять види діяльності, визначені у додатку до Закону України від 16 липня 2024 року № 3855-IX «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» (далі – Закон № 3855), отримують інтегрований довкіллєвий дозвіл на підставах і в порядку, визначених Законом № 3855. За наявності інтегрованого довкіллєвого дозволу дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, умови щодо яких визначені інтегрованим довкіллєвим дозволом, не видається.

Ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки та подальше їх вивезення за межі митної території України у вигляді продуктів переробки: оподаткування ПДВ

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що відповідно до п. 206.12 ст. 206 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до операцій із ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 23 Митного кодексу України (далі – МКУ).

Статтею 160 глави 23 МКУ передбачено, що митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим.

При цьому, п.п. 3 п. 1 ст. 86 глави 16 МКУ передбачено, що митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів, залишків або відходів їх переробки.

Пунктом 206.5 ст. 206 ПКУ передбачено, що операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої ст. 86 МКУ, що оподатковуються податком за ставкою, визначеною п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ.

Зокрема, п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ передбачено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України, зокрема, у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно, зокрема, до п. 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) частини першої ст. 86 глави 16 МКУ, оподатковуються за нульовою ставкою.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МКУ.

Випадки, в яких здійснюється Міжнародний обмін податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн

Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 № 118 (зі змінами) (далі – Порядок № 118).

Порядок № 118 регулює процедуру обміну податковою інформацією між ДПС та компетентними органами іноземних держав за спеціальними запитами, а також у межах спонтанного обміну податковою інформацією стосовно податків та в межах, визначених Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, ратифікованою Законом України від 17 грудня 2008 року № 677-VI «Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах» (зі змінами та доповненнями), із застереженнями, та/або іншим міжнародним договором України , що містить положення про обмін інформацією в податкових цілях (далі – міжнародні договори) (п. 1 розд. І Порядку № 118).

Спеціальний запит – це запит про надання податкової інформації стосовно конкретних осіб (фізичні особи; юридичні особи; об’єднання осіб, які визнані такими, що мають здатність здійснювати юридичні дії, але які не мають статусу юридичної особи; будь-які інші правові утворення будь-якого характеру та форми, незалежно від наявності правосуб’єктності, що володіють або управляють активами, включно з отримуваним від них доходом), групи осіб або операцій, яка є необхідною або може бути передбачувано важливою для виконання або застосування положень податкового законодавства держави, яка здійснює запит (абзац восьмий п. 3 розд. І Порядку № 118).

Вихідний запит – це спеціальний запит, який надсилається ДПС компетентному органу іноземної держави (абзац четвертий п. 3 розд. І Порядку № 118).

Вхідний запит – це спеціальний запит, який надійшов до ДПС від компетентного органу іноземної держави (абзац п’ятий п. 3 розд. І Порядку № 118).

Ініціатор вихідного запиту – це структурний підрозділ ДПС та/або територіальний орган ДПС, у процесі виконання функціональних обов’язків якого виникла необхідність в отриманні інформації від компетентного органу іноземної держави (абзац сьомий п. 3 розд. І Порядку № 118).

Головний виконавець спеціального запиту – це структурний підрозділ ДПС, який здійснює обмін податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав відповідно до функціональних повноважень, визначених Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (абзац шостий п. 3 розд. І Порядку № 118).

ДПС здійснює підготовку та виконання спеціальних запитів лише за наявності міжнародних договорів (п. 6 розд. І Порядку № 118).

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку № 118 вихідний запит може бути надіслано в межах проведення адміністративного розслідування, а запитувана інформація повинна бути передбачувано важливою в рамках такого розслідування.

Запитувана інформація є передбачувано важливою, якщо під час складання запиту ДПС вважає, що ґрунтуючись на фактах та обставинах, наведених в описі справи, існує обґрунтована ймовірність, що запитувана інформація є релевантною для визначення обов’язків одного чи кількох платників податків (ідентифікованих за іменем, найменуванням або за іншою ознакою) відповідно до податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, та що отримання запитуваної інформації є виправданим для адміністративного розслідування.

Факти та обставини, зазначені у вихідному запиті, повинні свідчити, що запитувана інформація допоможе визначити, чи порушив(-ли) платник(-и) податків норми законодавства України, у тому числі норми міжнародних договорів.

Виключно провадження платником податків – резидентом зовнішньоекономічної діяльності не може бути єдиною підставою для надсилання вихідного запиту.

Пунктом 3 розд. ІІ Порядку № 118 визначено, що вихідний запит складається у випадках, якщо:

1) аналіз податкової звітності суб’єкта господарювання (філії, представництва) свідчить про можливість заниження платником податків податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на доходи фізичних осіб при здійсненні виплат на користь нерезидентів шляхом неправомірного застосування звільнення від оподаткування або пониженої ставки податку, що передбачені міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування;

2) факти свідчать, що необхідна інформація зберігається за межами України, і під час проведення перевірок та/або звірок платників податків у межах податкового контролю виникає потреба в підтвердженні достовірності такої інформації, зокрема в разі встановлення простроченої дебіторської заборгованості у нерезидента перед резидентом;

3) є підстави вважати, що платежі, здійснені на користь резидента іншої держави, не були задекларовані;

4) платежі було здійснено резиденту іншої держави, що має ознаки компанії, яка:

діє лише як проміжна ланка в інтересах іншої особи – бенефіціарного власника доходу;

не декларує доходів та не подає фінансової звітності;

підлягає пільговому режиму оподаткування відповідно до національного законодавства такої іншої держави;

5) встановлено невідповідність між кількісними чи іншими показниками митної декларації та фактично оприбуткованими (імпортованими) або відвантаженими (експортованими) товарами;

6) встановлено факти подання неповної або недостовірної інформації у податковій декларації;

7) факти свідчать про перерахування коштів за межі України з метою подальшого здійснення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

8) існує необхідність отримання інформації щодо контролю за трансфертним ціноутворенням;

9) існує необхідність отримання інформації щодо контрольованих іноземних компаній;

10) існує необхідність деталізації та/або ідентифікації даних конкретного платника податків, отриманих за результатом автоматичного обміну інформацією;

11) в інших випадках, у яких для виконання або застосування положень законодавства України, у тому числі міжнародних договорів, ДПС потребує отримання інформації від компетентних органів іноземних держав.

Обов’язкові реквізити, які повинен містити вихідний запит, визначені п. 5 розд. ІІ Порядку № 118.

Якщо вихідний запит стосується групи платників податків, яких не може бути ідентифіковано окремо, ДПС повинна надати у вихідному запиті щонайменше інформацію визначену п. 6 розд. ІІ Порядку № 118.

Форма вхідного запиту та перелік інформації, що може бути предметом цього запиту, регулюється із застосуванням положень національного законодавства запитуючої держави та міжнародними договорами, на підставі яких надіслано запит, з урахуванням двосторонніх домовленостей між ДПС та компетентним органом іноземної держави (абзац перший п. 1 розд. ІІІ Порядку № 118).

Згідно з абзацами третім та четвертим п. 5 розд. ІІІ Порядку № 118 якщо інше не зазначено в листі, вхідний запит виконується протягом 60 календарних днів із дня одержання листа.

Якщо під час виконання завдань, зазначених у листі, виникають ускладнення з одержанням необхідної інформації, строк виконання завдання може бути продовжено за умови подання відповідним структурним підрозділом ДПС та/або територіальним органом ДПС до головного виконавця спеціального запиту обґрунтованих пояснень ускладнень та пропозицій щодо додаткового строку, необхідного для виконання завдання.

Загальний строк виконання вхідного запиту не може перевищувати 3 місяців із дати одержання вхідного запиту головним виконавцем спеціального запиту (п. 6 розд. ІІІ Порядку № 118).

Відповідно до п. 1 розд. V Порядку № 118 структурні підрозділи ДПС і територіальні органи ДПС вживають заходів для збору та забезпечення передання компетентним органам іноземних держав наявної в ДПС інформації з власної ініціативи без попереднього вхідного запиту на інформацію у таких випадках:

наявні підстави вважати, що на території іншої держави податки не сплачено або сплачено не в повному обсязі;

платник податків користується повним або частковим звільненням від оподаткування доходів на території України, що може призвести до збільшення суми податкових зобов’язань чи до оподаткування на території іншої держави;

підприємницькі операції між платником податків України та платником податків іншої держави здійснюються через одну чи більше держав у такий спосіб, що це може призвести / призводить до зменшення суми податкових зобов’язань на території України та/або іншої держави;

наявні підстави вважати, що суму податкових зобов’язань може бути зменшено внаслідок штучного переміщення прибутку між пов’язаними підприємствами, у тому числі в середині груп підприємств;

інформація, надана ДПС компетентним органом іноземної держави, дозволила отримати інформацію, яка може бути корисною для визначення суми податкових зобов’язань на території такої іноземної держави;

наявність іншої інформації, що може бути корисною компетентним органам іноземних держав.

Які фермерські господарства отримують державну допомогу по сплаті єдиного внеску?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що відповідно до п. 13 прим. 1.1 ст. 13 прим. 1 Закону України від 26 червня 2004 року № 1877-ІV «Про засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку» (зі змінами та доповненнями) сімейним фермерським господарствам, які зареєстровані платниками єдиного податку четвертої групи згідно із главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України, надається додаткова фінансова підтримка через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у сумі:

0,9 мінімального страхового внеску – перший рік;

0,8 мінімального страхового внеску – другий рік;

0,7 мінімального страхового внеску – третій рік;

0,6 мінімального страхового внеску – четвертий рік;

0,5 мінімального страхового внеску – п’ятий рік;

0,4 мінімального страхового внеску – шостий рік;

0,3 мінімального страхового внеску – сьомий рік;

0,2 мінімального страхового внеску – восьмий рік;

0,1 мінімального страхового внеску – дев’ятий та десятий роки.

Така фінансова підтримка надається за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, в тому числі за рахунок коштів, які спрямовуються на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників відповідно до п. 42 розд. VI Бюджетного кодексу України.

Згідно з п. 13 прим. 1.3 ст. 13 прим. 1 Закону № 1877 фінансова підтримка надається зазначеному у ст. 13 прим. 1 Закону № 1877 сімейному фермерському господарству виключно за умови, що його голова сплачує за себе та за кожного з членів свого фермерського господарства (якщо вони не підлягають страхуванню на інших засадах) єдиний внесок у сумі, не меншій за:

0,1 мінімального страхового внеску – перший рік;

0,2 мінімального страхового внеску – другий рік;

0,3 мінімального страхового внеску – третій рік;

0,4 мінімального страхового внеску – четвертий рік;

0,5 мінімального страхового внеску – п’ятий рік;

0,6 мінімального страхового внеску – шостий рік;

0,7 мінімального страхового внеску – сьомий рік;

0,8 мінімального страхового внеску – восьмий рік;

0,9 мінімального страхового внеску – дев’ятий та десятий роки.

Порядок надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, передбаченої ст. 13 прим. 1 Закону № 1877, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 565 (зі змінами).

Платники ПДФО – ФОПи, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов’язані щомісяця сплачувати авансовий внесок з ПДФО за кожне місце роздрібної торгівлі пальним

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п. п. 177.5.11 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платники податку на доходи фізичних осіб (ПДФО, податок) – фізичні особи – підприємці (ФОП), які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов’язані щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця, сплачувати авансовий внесок з податку на доходи фізичних осіб за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному цим підпунктом.

Терміни «роздрібна торгівля пальним», «місце роздрібної торгівлі пальним» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Авансовий внесок з ПДФО сплачується за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця:

а) у розмірі 60 тисяч гривень за кожне місце, крім випадків, передбачених підпунктами «б» і «в» п. п. 177.5.11 п. 177.5 ст. 177 Кодексу;

б) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація виключно скрапленого газу, – в розмірі 30 тисяч гривень за кожне місце;

в) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація кількох видів пального і при цьому частка реалізації скрапленого газу в літрах, приведених до температури 15°C, у загальному обсязі реалізованого протягом попереднього місяця пального становить 50 і більше відсотків, – у розмірі 45 тисяч гривень за кожне місце.

Авансові внески з податку на доходи фізичних осіб, сплачені відповідно до цього підпункту, є невід’ємною частиною податку на доходи фізичних осіб.

Грошове зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, визначене п. п. 177.5.11 п. 177.5 ст. 177 Кодексу, вважається узгодженим з моменту виникнення такого зобов’язання, що визначається за календарною датою, встановленою абзацом першим цього підпункту для граничного строку сплати авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, визначеного відповідно до цього підпункту, протягом строку, встановленого абзацом першим п. п. 177.5.11 п. 177.5 ст. 177 Кодексу, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, визначених ст. 124 Кодексу.

Для цілей застосування п. п. 177.5.11 п. 177.5 ст. 177 Кодексу скрапленим газом слід вважати пропан або суміш пропану з бутаном, скраплений газ природний, інші гази, за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 11 00 00, 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00 та/або обліковуються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового за умовним кодом 2711 у літрах, приведених до температури 15 °С.

Підпунктом 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Кодексу встановлено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Для платників ПДФО – ФОПів, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, розраховане за результатами такого остаточного розрахунку за звітний податковий рік, зменшується на суму авансових платежів, сплачених відповідно до п.п. 177.5.11 п. 177.5 ст. 177 Кодексу, при цьому сума такого зменшення не повинна перевищувати суму розрахованого податкового зобов’язання з цього податку.

Надміру сплачені суми податку (крім випадків, визначених абзацами четвертим та п’ятим цього підпункту) підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі якщо сума авансового внеску з податку, попередньо сплачена протягом звітного податкового року відповідно до п.п. 177.5.11 п. 177.5 ст. 177 Кодексу, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання з ПДФО за такий звітний податковий рік, сума такого перевищення не підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку.

Сума сплачених авансових внесків з податку відповідно до п.п. 177.5.11 п. 177.5 ст. 177 Кодексу не підлягає поверненню платнику податку як надміру та/або помилково сплачені податкові зобов’язання, не може бути зарахована в рахунок інших податків і зборів (обов’язкових платежів) та на неї не поширюються положення ст. 43 Кодексу;

Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності п. 177.10 ст. 177 Кодексу.

За матеріалами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області