Про вимоги щодо заповнення обов’язкових реквізитів платіжної інструкції

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує.

Відповідно до вимог пункту 37 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 року № 163 платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов'язкові реквізити, зокрема «Код платника».

Пунктом 40 розділу ІІ Інструкції НБУ № 163 визначено, що у випадках, передбачених законодавством, коли платник ініціює платіжну операцію за фактичного платника, заповнюється реквізит «Код фактичного платника».

Порядок заповнення під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення затвердженого наказом від 22.03.2023 № 148.

У Порядку № 148 наведено приклади заповнення реквізиту «Призначення платежу», зокрема поля «Код виду сплати» та «Додаткова інформація запису».

Сплата податків та єдиного внеску оформлюються за кожним напрямом сплати та кожним кодом виду сплати окремою платіжною інструкцією.

Також звертаємо увагу, що згідно пункту 38.2. статті 38 Податкового кодексу України, сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку.

Отже, платники під час сплати податків та єдиного внеску повинні дотримуватися наступних правил заповнення обов’язкових реквізитів платіжної інструкції:

1 При безготівкових розрахунках платників з бюджетами та фондом соціального страхування від власного імені.

Юридичні особи, ФОП та громадяни заповнюють усі обов’язкові реквізити платіжної інструкції, у т.ч. реквізит «Код платника» (податковий номер юридичної особи – ЄДРПОУ, РНОКПП ФОП та громадянина) та реквізит «Призначення платежу».

2. При безготівкових розрахунках платників з бюджетами та фондом соціального страхування за відокремлені підрозділи (філії).

Юридичні особи (головні підприємства) у випадках, передбачених ПКУ, заповнюють усі обов’язкові реквізити платіжної інструкції, у т. ч.:

- реквізит «Код платника» (податковий номер головного підприємства);

- реквізит «Код фактичного платника» (податковий номер філії);

- реквізит «Призначення платежу».

3. При готівкових розрахунках платники під час сплати податків та єдиного внеску за допомогою технічного пристрою (банківський автомат, платіжний термінал) та через каси надавачів платіжних послуг заповнюють усі обов’язкові реквізити платіжної інструкції, у т.ч. реквізит «Код фактичного платника» (податковий номер платника податків) та реквізит «Призначення платежу». При цьому реквізит «Код платника» містить код надавача платіжних послуг, з використанням технічного пристрою якого або через каси якого проводиться готівковий розрахунок.

Платникам ПДВ!

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платника ПДВ з постачання товарів/послуг, незалежно від того, за рахунок яких джерел (власних коштів покупця чи бюджетних коштів) здійснюється оплата за такі товари/послуги.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПКУ визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (п. 199.2 ст. 199 ПКУ).

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (п. 199.4 ст. 199 ПКУ).

У разі здійснення розрахунку (перерахунку) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях враховуються обсяги усіх операцій з постачання товарів/послуг, здійснених платником податку (у тому числі тих, оплата за які здійснюється за рахунок бюджетних коштів (у т. ч. субсидій)).

Про укладання трудових договорів (угод) за сумісництвом

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, додатково укладати трудові договори (угоди) за сумісництвом.

Нагадуємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 року № 1306 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» визнано такими, що втратили чинність, а саме:

- постанову Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;

- постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції».

Наразі оплата праці за сумісництвом регулюється КЗпП.

Згідно із вимогами ст. 102¹ КЗпП та ст. 19 Закону України «Про оплату праці» сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Додатково повідомляємо, що особа не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом.

Про відповідальність, яка застосовується до фізичної особи за несплату/несвоєчасну сплату суми МПЗ, нарахованого контролюючим органом у ППР

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.

Відповідно до п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України від (далі – ПКУ) визначення загального мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб до 1 липня року, наступного за звітним.

Відповідно до п. 64 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік.

Для цілей застосування абзацу шостого п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ відомості про місцезнаходження земельних ділянок відносно меж населених пунктів визначаються згідно з даними про межі адміністративно-територіальних одиниць, внесеними до Державного земельного кадастру.

У разі відсутності таких даних у Державному земельному кадастрі до земельних ділянок у межах населених пунктів відносяться земельні ділянки, які розташовані на території сіл, селищ, міст, відповідно до даних індексних кадастрових карт (планів) Державного земельного кадастру.

МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Згідно з п.п. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 ПКУ платник податку, який отримав податкове повідомлення-рішення з визначеною контролюючим органом сумою МПЗ та/або розрахованою сумою річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, зобов’язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та/або пені визначених п. 124.1 cт. 124 ПКУ та ст. 129 ПКУ.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.

Діяння, передбачені п. 124.1 ст. 124 ПКУ вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.2 ст. 124 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

При цьому абзацом другим п. 109.1 ст. 109 ПКУ визначено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 129 ПКУ встановлено нарахування пені.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов’язання у встановлених ПКУ випадках, не пов’язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов’язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із ПКУ (п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

На суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог ПКУ, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац перший п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

Водночас, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, положеннями якого встановлено порядок виконання платниками, податків обов’язків, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у разі відсутності у них можливості своєчасно виконати такі обов’язки.

Щодо звільнення ФОПів, які мобілізовані, від сплати єдиного внеску

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.

Під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначені статтею 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2464), призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону № 2464, якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи – підприємця (ФОП) та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до податкового органу ФОПом протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована ФОП перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов'язання, визначені підпунктами 1 (крім сплати єдиного внеску), 2, 3, 4, 5, 6, 10 та 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464, здійснює така уповноважена особа.

Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою – підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа – підприємець у заяві зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби ФОП.

Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи – підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою ФОПом у порядку та строки, встановлені Законом № 2464, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464.

Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, та протягом усього особливого періоду.

Під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для платників єдиного внеску, визначених у статті 4 Закону № 2464, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 Закону № 2464.

Підставою для такого зупинення є копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка подається до податкових органів цим державним органом протягом десяти днів після її мобілізації.

Довідково: пункт 9² розділу VIII Закону № 2464.