Блог Трибун Любовь Сергеевна

Зустрілися вранці на березі річки Гнилоп’ять дві течії. Одна Течія на ім’я Вода, а інша – Час. Туди пришла дівчина сумна. Шкода стало Воді та Часові її, бо дуже гірко плакала та. Вода сказала Часові: нехай поплаче та розкаже мені своє горе. Усе до краплі нехай віддасть. Віднесу його далеко, випаруюсь і до неба долечу білою хмариною, Бог почує увесь той біль та допоможе їй. А біль, можливо, перетвориться у благодатний дощ. Адже повинно бути щось хороше від страждань! Не може бути все погано. Навіть коли поганий сон з четверга на п’ятницю насниться, я його теж заберу і він не справдиться, варто тільки нашій дівчинці усе мені розказати. Час сказала: я подарую їй нові знайомства, цікаві події,незабутні подорожі і вилікую її серденько. Говорять, що дружби жіночої не буває. Але ж Час, Вода та дівчина досі приятелюють. Прийшов день і прийшла дівчина до своїх подруг із посмішкою та радістю. Серденько в неї не болить, бо поселилася там Любов. Із Води у той момент випарувались всі сльози дівочі та перетворилися у веселку. А Час зробила так, що ця веселка стала для дівчини яскравою дорогою по життю. З ЧАСОМ СЛЬОЗИ І БІЛЬ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ У ВЕСЕЛКУ!...

Чи чули Ви про нову течію в молодіжному середовищі, як дарвіністи? Ні? Так от, зовні дарвіністи практично нічим не відрізняються від будь якого молодого громадянина. У натовпі не можливо їх вирізнити.

Середовище

Школа-універ-робота-бізнес-дауншифінг-компанія-бізнес-універ-політика-музика… рух хаотично-послідовний.

Насамперед, це успішні люди, як в навчанні, так і в бізнесі.

Місце роботи та перебування, компанію та відпочинок обирають самі з огляду на власні потреби. Керуючись принципом: “що мене цікавить у першу чергу”. Мають власну думку на всі події та поважають думку оточуючих...

Життя і Смерь у шахи грали.

Я ставкою у них була,

Чому? за що? запитань безліч

Але то не моя вина,

Адже весь час люблю життя!

- Шах й Мат, тобі!

Ну, що програла? -

Життя зухвало запитала.

А Смерь їй відповідь дає:

- Програла битву не війну,

Бо граю в гру, і не в одну.

Є карти, шашки, доміно!..

До речі, діставай його!

Ось тут у гру вступила я:

- Ви, друзі, грайте й пам'ятайте,

Я битви виграю не раз

Бо вірю в Бога, його глас!...

Иногда, хочется взять ластик и стереть все, что было в жизни неприятного. Но, когда ты сам себе защита, обвинение и судья, а, то и три ветви власти в одной, то этого не делаешь.

Что бы помнить. Тогда формируется ясно знание. Ясно знание тех событий, которые когда-то произошли с тобой, но, которые никогда больше не повторятся. По двум причинам: во-первых, дважды одно и то же (место, люди, время) не повторится. Во-вторых, мы знаем и предупреждаем возможные варианты развития неприятных событий. Вопрос в другом: а можно ли зная плохое прийти к хорошему? Что делать? (Забавно, получается, еще осталось спросить извечный вопрос «кто виноват?») J...

- На, з’їж кривди трошки.

Трошки, лише одну ложку!

- Ні, не буду, бо, правду забуду!

- Не забудеш, а лише здобудеш.

Ти пробуй всього потрошку,

Тільки не загуби свою ложку

І досвід цінний знайдеться,

А кривда швидко манеться

Вітер із заходу мандрував і по дорозі зустрів Воду, Вогонь та Пісок.

Запитала Вогонь – що ти шукаєш? Чому мандруєш? Вітер відповів – я шукаю дім, куди можна повертатись після виснажливих мандрівок, друзів із якими цікаво погомоніти та сперечатись, пристрасне кохання.

- А, можливо, ми будемо тобі домом, друзями та коханням? – Вода поцікавилась.

- Можливо… - відповів Вітер.

Тільки Пісок увесь цей час мовчав.

Наступного дня Вода сказала - а давай, Вітре, поговоримо...