Від, каменя .душа ,холоне, Я ,наражаюсь, на німоту,

2010-12-08 17:11 2 35219 Нравится 25

***

Від каменя душа холоне,

Я наражаюсь на німоту,

Коли безвихіддя вагонне

Ковта мойого духу цноту.

Хрипить од вереску реклама,

Неонові попухли очі…

Підземним гупанням там-тама

Тролейбус топче холод ночі.

І хто ти тут, у цьому місті –

Туман над мертвою травою,

Роса на пожовтілім листі,

Відірваний шматок сувою?..

Лоскочуть шинами машини

Нестерпні ребра переходу,

Й чекає мертвої грошини

Безногий хлопчик від народу.

А всі спішать – нема коли їм

На землю очі опустити,

Щоб дим з авто, бува, не виїв

Зіниць живі ще сталактити…

Велика камяна омана,

Безодня кинутих ілюзій,

Важка й красива екібана

Збудована на мрій осузі…

Модерні склепи звикли їсти

Таких, як я, немов насіння.

Я нароїлась вже цим містом, –

Вертаюся в своє "коріння".

Комментарии (19)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Кто больше всех мог бы повлиять на успешность борьбы с коррупцией?

ГолосоватьРезультатыАрхив
Реклама