Вивердження. (ще один переклад вірша незрівнянного Анни Варні)

2009-03-27 16:49 6 665 Нравится 2

Я мріяв що засну на дні безкрайнього моря

Там проведу відведений строк,

Мій коханий, що з могили вирвався на волю

Зробить ліжко мені з моїх кісток.

(Принесіть цапа нам, і ми покажемо шлях

через мертве князівство, де чатує всіх жах)

Я бачив інший берег й очі всіх потонулих,

Що дивились крізь мене на світ.

Їх печаль текла з сліпих безодень похмурих

Співчуття забуло їх мертвий рід.

Я наче поцілунок холодного каміння,

Наче тихий поцілунок мерця.

Я як статуя, що сумує за сонця промінням,

І не має ні тепла ні життя.

(Все глибше вниз, там де морок як звук

де кохання віднайдеш серед жахіття та мук)

Закрийте дзеркала.

Їх крихка сутність мертва.

У беззоряних сферах

Стають тихше слова.

Розбийте дзеркала.

І він зникне в ваших снах

Він замовкне знову

У своїх стінах.

Ні, Ні, Ні.

Припиніть далі йти

Я повернусь до земель де ростуть мої кістки.

Без вагань та без зупинку землі ті віднайду,

Що поза простором лежать і де нема часу.

Бачити форму та не бачити вміст,

Мої вчинки в вас не викличуть ні біль а ні злість.

Бо я вмію викликати радість і сміх

І брехню прийме кожен з усіх.

Комментарии (0)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Что сейчас важнее для Украины?

ГолосоватьРезультатыАрхив
Реклама
Реклама