Цікава Україна

25.03.2009 22:22:39

Просмотров: 4,479,181

Комментариев: 18

Цікаві факти з історії, географії, літератури, мови, народознавства, музики, спорту України

Укладач Леся Оліфіренко

Донецьк
Український Культурологічний Центр, 1998 р.

ІСТОРІЯ ТА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Вперше назва "Україна" з'явилася наприкінці XII ст. в Іпатіївському літописі у 1187 році у зв'язку зі смертю в Переяславі князя Володимира Глібовича. У літописі говориться: "...и плакашася по нем всі переяславци... бе бо князь добр и крепок на рати... и о нем же Украина много постона...". За часів Галицько-Волинського князівства його землі одержали назву "Україна", яка пізніше, з XVI ст., вживалася в документах в межах більшості заселених українцями земель, що увійшли до Польщі.

***

Автохтон — грецьке слово, що відповідає латинському "абориген" і означає людину, що споконвіку живе в одній і тій же місцевості.

Професори Погодін, Лавровський, академік Соболевський розвинули теорію, що в Київському князівстві спочатку жили великороси (тобто росіяни), які після татарського погрому емігрували на північ, а на їхнє місце прийшли українці. Проти так званої погодинської теорії виступали професор Максимович ("О мнимом запустении Украины", 1857 рік), О.Котляревський ("Были ли малороссы исконньми обитателями Полянской земли или пришли с Карпат в XV веке") і В.Антонович ("Киев, его судьба и значение", 1882 рік). Докладний огляд цього питання дав професор М.Грушевський в своїх працях. Він переконливо доводить тезу про автохтонність українського народу.

Важливу роль у доведенні автохтонності українського народу відіграли пізніші археологічні розкопи, які виявили, що Київщина була заселена ще в палеоліті (найдавніші часи кам'яної доби). Знайдеш знаряддя праці, хатнє знадоб'я та виявлені особливості поховання людей дають привід вважати, що тут жив народ, який був пращуром теперішніх українців.

Підтвердження автохтонності українського населення принесли також дослідження трипільської культури — найдавнішої культури на території України. Хліборобська та мистецька традиції цієї культури спільні з цими традиціями сучасних українців.

***

Найдавніші згадки про приручення тварин на території України належать до епохи мезоліту — тобто VII-VI тис. до н.е. Як свідчать знахідки у мезолітичних шарах, першою свійською твариною був собака. В епоху міді-бронзи було приручено всіх основних сільськогосподарських тварин, в тому числі і коня, якого тоді ж пристосували до верхової їзди.

***

Початок землеробства на території України припадає на 2-у половину VI-V тис. до н.е., тобто на ранні етапи неоліту. Під час розкопок поселень племен буго-дністровської неолітичної культури виявлено керамічні вироби з відбитками зерен і полови злаків. За визначенням ботаніків, вони належать трьом видам: пшениці, ячменю та просу.

***

Першим кодексом норм давньоруського права є "Руська правда" — цінне джерело вивчення соціально-економічного і політичного життя, правової системи Київської Русі ХІ-ХІІ ст. Перші списки "Руської правди", що, вірогідно, була укладена в Софійському соборі і містила основи українського, білоруського, російського та литовського права, знайшов у 1738 році В.М.Татіщев.

***

Найстародавнішим істориком на території України вважається один з античних науковців Сириск. У 1908 році на землях античного міста Херсонесе археологи знайшли стелу з текстом III ст. до н.е. Напис вдалося розшифрувати, і з'ясувалося, що стелу було встановлено на честь херсонесіта Сириска, сина Геракліда, увінчаного за історичні дослідження золотим вінком. Нині стела зберігається в Херсонеському історико-архітектурному заповіднику в Севастополі.


***

Найдавніші прізвища, тобто власні особові назви, близькі за значенням до сучасних прівищ , зафіксовані в українських пам'ятках ділової мови — грамотах ХІV - XV ст. Це князь Іван Васильович Чорторийський, пан Іван Чорний, пан Воячко Рогатинський. Характерно, що все це прізвища людей, котрі належали до тодішньої суспільної верхівки, прізвища князів, магнатів, власників великих земельних маєтків. Чому саме в них з'явилися прізвища? Ці люди купували і продавали свої села й інші маєтності, записували їх у спадок дітям, родичам, і ці юридичні дії потребували оформлення відповідними документами. А для дітей чи онуків було вигідно, щоб прізвище свідчило про те, що вони нащадки і спадкоємці такого-то предка.

***

Найдавніші житла первісної людини на території України типу чумів, вкритих шкірами (стоянка Молодове-1 поблизу с.Молодове у Чернівецькій області), а також житлові печери з перегородками з кісток мамонтів (грот Чокура у Сімферополі) належать до муст'єрського періоду (середній палеоліт: 50-40-ві тис. до н.е.).


***

Найдавнішими документальними спорудами на території України, збудованими до винаходу технічних засобів будівництва, є кургани. Це —"піраміди південних степів", як їх називали перші дослідники XVIII ст. Феномен цих споруд, а, отже, і колосальних витрат непродуктивної праці, залишається нез'ясованим. Найбільша кількість степових курганів споруджена у ІІІ-ІІ тис. до н.е.

***

Перші кам'яні споруди на Русі відомі ще за язичницьких часів. Однією з таких будівель, згадуваних літописом, був князівський палац — терем Святослава Ігоревича у Києві.
Найдавнішими свідченнями про існування колісного транспорту є залишки возів, виявлені в Сторожевій Могилі поблизу Дніпропетровська, на Мелітопольщині та в інших місцях. Як тяглову силу для них використовували волів. Належать ці знахідки до племен ямської культури Подніпров'я, які жили наприкінці III — на початку II тис. до н.е.


***


Найбільшим транспортним шляхом стародавності, що пролягав на території України, був "шлях з варяг у греки" — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3000 км, що зв'язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Виникла вона у IX — на початку X ст. і мала велике значення для розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі Давньої Русі.

***


Перший автомобіль з'явився на території сучасної України, а разом з тим і в усій тодішній Російській імперії у 1891 році в Одесі Купив у Франції це механічне чудо редактор газети "Одесский листок" В.В.Навроцький. То була одна з найперших ще дослідних моделей уславленої згодом фірми Панар-Левассор.

***


Найдавніші згадки про пересилку вістей на території України належать до 1 тис. до н.е.: грецькі історики згадують про передачу повідомлень у народів, які жили у Причорномор'ї, — скіфів та сарматів.

***

Найбільшою битвою з XVII ст. до середини XX ст. є Берестейська битва 1651 року між Україною і Кримом з однієї сторони, і Річчю Посполитою — з іншої. В ній брало участь до 600 тис. воїнів. Тільки битви другої світової війни, зокрема на Курській дузі, біля Москви і Берліна мали більші масштаби.

***

Етруски (з латинської— плем'я, народ), давні племена, які в 1-му тисячолітті до н.е. населяли північну частину Апенінського півострова і створили розвинуту цивілізацію, що передувала римській. Етруски створили самобутнє мистецтво, яке з часом активно вплинуло на розвиток художньої культури стародавнього Риму. Значного розвитку досягла архітектура, планування міст, будівнича техніка. Були поширені храми з Трьома внутрішніми приміщеннями, зведені на високих подіумах, пишно оздоблені скульптурними композиціями і декором. Розвивались художні ремесла, зокрема виготовлення виробів з бронзи, золота, кераміки. Гробниці, склепи прикрашались монументальним живописом. Етруські жінки нарівні з чоловіками брали активну участь у суспільному житті.

Деякі українські вчені вважають, що етрусками були племена орійців, які переселились на Апеніни з пра-України. Застосовуючи закономірності граматичної будови української мови, так званий "український мовний ключ", американський вчений українського походження Іван Стойко розшифрував досить багато етруських написів. Одну із золотих таблиць, знайдених в етруському місті Пиргі в 1964 році, І.Стойко переклав так: "Колишній вояче, бачиш все. Ти, мабуть, вірив, і ту віру прийняли всі. Зобач чужинець це говорить і це гордість дасть. У собі я тішусь і знаю, бо ви учили "пошана в рай веде"...


ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА

В історичній літературі існує чимало версій походження слова "козак". Один із польських дослідників виводив це найменування від легендарного ватажка, що в давні часи успішно боровся з татарами. Звали його буцімто Козак. Інший, теж польський вчений, пояснював походження цього слова від "коза". Були версії, згідно з якими козаки — не українці, а нащадки відомих у часи Київської Русі войовничих племен хазарів. Турецькою мовою слово "козак'5 означає волоцюга, забіяка, розбійник. Очевидно, саме звідти воно й прийшло в Україну. Певно, не самі придумали собі наймення захисники нашого краю, а одержали його від ворога, І воно тут прижилося, зовсім утративши негативний відтінок. Бо козак в Україні став синонімом лицарської доблесті й благородства.

***

Дмитро Вишневенький ввійшов в народні думи під іменем Байди —безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту... Д. Вишневецький був першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чимале військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана. За народними переказами, султан придумав для гетьмана мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли. Та ні благання, ні стогін не злетіли з його вуст.

Смерть Д.Вишневецького була великою втратою для козацтва. І невипадково історики називають його духовним батьком Січі.

Козацький гетьман Іван Свірговський — одна із загадкових постатей у нашій історії. Знаємо тільки, що його військо брало участь у повстанні в Молдові під проводом Йона Воде, який прагнув завоювати незалежність свого краю від султанської Туреччини. Султанське військо взяло в кільце козаків. Згідно з першою версією, Свірговський загинув разом зі своїми побратимами в тому бою. Згідно з другою, його пораненого захопили в полон і зажадали великого викупу. Не мав таких грошей отаман, і не було кому за нього заплатити. Так він і загинув у турецькій неволі. І ніхто не знає, де його могила.

***

Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі",— оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.

Запорожці брили голову, залишаючи чуприну рад лобом, — оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.
Віталися козаки також на свій спосіб. Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях, гукали "Пугу! пугу! пугу!" Господар вигляне у віконце і відповість: "Пугу! пугу!" Тоді гість відзивається; "Козак з лугу!", а господар: "Повішайте там, де й наші коні", — тобто прив’яжіть коней до ясел і просимо до хати,

Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, Називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім'я Кашки або Кашовара. Так само пішли прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...

***

Козацькі славнозвісні чайки не боялися ні бурі, ні оснащених важкими гарматами турецьких галер, до яких вони сміливо підходили впритул і брали на абордаж. Слово "чайка" походить від тюркського "чаік-чаік", що значить човен, дубок. Вони були, як правило, понад 12 м завдовжки й 3-5 м завширшки. На кожному сідало кілька десятків веслярів, і, розсікаючи воду, чайка летіла, мов на крилах. У чайці вміщалося до 60 осіб з усім військовим спорядженням, до якого входило навіть кілька легких гармат, що називалися фальконетами. При попутному вітрі на чайці напиналося вітрило.

Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога.

Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з'являлися з самісінького дна моря.

Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А в висунуту над поверхнею моря трубу — прообраз майбутнього перископа — стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з'явиться турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав на поверхню, і знову козаки з'являлися ніби з самісінького дна моря.

***

У козацьких реєстрах він записаний під іменем Петра Калниша. В історію ж увійшов як Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорізької Січі. Відомо, що з молодих років пов'язав він свою долю з козацтвом. 1761 року його, людину вже похилого віку, було обрано кошовим отаманом. Кошовий очолював козацьке військо у війні Росії з турками й татарами. Його було нагороджено золотою медаллю з портретом імператриці. Відомо також, що кошовий мав заслужену репутацію будівничого. З його ідеї і на його кошти з'явилися прекрасні церкви в Лохвиці, в Ромнах, а також у Межигірському монастері.
Для історії зберігся лист генерал-губернатора князя По-тьомкіна до кошового. Потьомкін запевняв, що завжди при царському дворі буде відстоювати інтереси Січі і всієї України. Та не минуло й року, як Січ було зруйновано, а Петра Калнишевського разом із військовим писарем Гробою та військовим суддею Головатим арештовано. Калнишевського було завезено аж на Біле море, на Соловецькі острови. Там "кошового замурували в казематі, залишивши тільки маленьку щілину, в яку йому подавали їжу. Помер останній кошовий на Соловках у стодванадцятирічному віці.
Перед смертю йому дозволили їхати в Україну. Але гордий козак відповів, що, оскільки в Україні вже немає Січі Запорізької, то і йому більше немає місця в Україні.

***

На овіяному козацькою славою острові Хортиця росте унікальний дуб. За переказами, цьому оспіваному в піснях та легендах дереву вже понад 700 років. Товщина його стовбура по колу — 6 м 32 см, діаметр крони — 45, висота — 33 м. На довгому своєму віці бачив він і чумаків, які, йдучи в Крим по сіль, зупинялися перепочити в його затінку, і орди татар, що вихором налітали на українські землі. Пам'ятає він і гетьмана Богдана Хмельницького та його побратимів, які спекотної днини пили воду з джерела. Не забув він і славних козаків-запорожців, бо ж росте неподалік козацької вольниці — у селі Мала Хортиця під Запоріжжям.
І ось цей дуб, такий могутній і кремезний, тяжко захворів. Може, вийшов вже вік дуба, а може причинок» тому грунтові води, що високо піднялися після спорудження Каховської гідроелектростанції.
Група ентузіастів, щоб урятувати цю пам'ятку, вирішила створити мале підприємство "Запорізька старовина". Спеціалісти втілюють у життя проект нової дренажної системи.


ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...

Скіфи — народ, що жив на території теперішньої України протягом VII ст. до н.е.—III ст. н.е. Такого довголіття не знав жодний стародавній народ, що перебував на території нашої Батьківщини.

***

Перший на території нашої країни "перепис населення" зробив скіфський цар Аріант, прагнучи полічити кількість своїх підлеглих. Під страхом смертної кари він наказав всім дорослим чоловікам своєї держави принести по бронзовому вістрю стріли. Їх виявилося так багато, що цар вирішив спорудити з них собі пам'ятник. Він звелів розплавити вістря і відлити мідну посудину, яку було встановлено в священній місцевості Єксампеї, десь між Дніпром і Південним Бугом. Посудина ця вміщувала 600 амфор (щонайменше 6 тис. літрів), а товщина її стінок становила 6 пальців.

***

Давньогрецький історик Геродот, що мандрував Скіфією, подав кілька легенд про походження скіфів. За однією з них, прародичем скіфів був син Зевса Геракл. Подорожуючи по Таврії, він одного разу заснув, а коли прокинувся, побачив, що зникли кудись його коні Пошуки привели Геракла до Гінеї. Тут у глибокій печері він побачив дивну істоту — напівжінку-напівзмію, яка сказала, що коні стоять у неї. За повернення їх вона зажадала від Геракла вступити із нею в шлюб. Коли від цього шлюбу народилися троє синів — Агафірс, Гелон та Скіф, напівдіва спитала Геракла, кому з них передати на володіння країну, де вона мешкала. У відповідь на це Геракл залишив їй один із своїх луків і пояс, на кінці якого висіла золота чаша, й сказав: "Віддай свою країну тому з синів, який зможе підперезатися цим поясом і натягти лука". Таке зміг зробити лише Скіф, який і став родоначальником усіх скіфських царів. "На пам'ять про цю подію, — пише Геродот, — скіфи й досі носять на поясі золоту чашу".

***

Виявляється, що прозорим склом на території України користувалися ще скіфи. Такий факт установлено при розкопках Товстої Могили, де знайшли уламки скляного посуду. До цього вважалося, що прозоре скло вперше з'явилося в Україні принаймні на 200 років пізніше.

***

Автор Української Малої Енциклопедії Є. Онацький, роблячи у своїй великій праці розвідки щодо державності України, висловив таке цікаве спостереження. Творення держави — велика справа, яка ніколи не вичерпується в одному поколінні. Щоб створити державу, треба кілька поколінь, що передають одне одному визвольні ідеї, підтримують традицію будування незалежної держави. Так, створення Франції тривало два століття. Об'єднання Італії в державний організм, який проповідував Маккіавеллі, здійснилося за 300 років після його смерті. Боротьба ірландського народу за створення власної державності триває вже понад 600 років.

***

Поняття Україна і Русь є тотожними. Русь — давня назва України із столицею в Києві.
Перша конституція України була створена 1710 року гетьманом України Пилипом Орликом.

***

Відомо, що царський і радянський уряди видавали постанови, укази, циркуляри, розпорядження, що обмежували, а то й забороняли українську мову, культуру взагалі. Ось роки, в які ці постанови було видано: 1627, 1672, 1690, 1720, 1755, 1766, 1784, 1786, 1817, 1847, 1863, 1876,1884, 1908, 1914, 1933, 1938,1958, 1978, 1983, 1987.

***

На питання, коли хрестили Русь, більшість відповідає так: 988 року за князювання Володимира Святославича. При цьому згадуємо пам'ятник князю в Києві над Дніпром, де він навічно застиг у височині із хрестом у руці. Але Володимир хрестив Русь вдруге. У нього був попередник — князь Аскольд. Влітку 860 року за князювання в Києві Аскольда відбувалося хрещення Русі. Що ж сталося після того? Чому про той факт забули, а Володимирові довелося вдруге хрестити Русь?
822 року Аскольда було вбито. В державі знову запанувало язичництво, бо місце Аскольда на Київському престолі зайняв князь Олег, язичник. З літописів вилучалися всі згадки про події літа 860 року. Онук Олега — Володимир — вирішив приєднати Русь до християнського світу. Цього разу нова релігія стала державною. Тому в свідомість наступних поколінь Володимир увійшов першим і єдиним хрестителем Русі.

***

Знамениті морські походи київських князів назавжди лишилися в історії яскравими сторінками воєнного мистецтва.
Одного разу Візантія, знаючи про те, що мають прийти руські кораблі, замкнула величезними ланцюгами Босфорську протоку. Але кмітливі русичі знайшли вихід. Вони приладнали до суден колеса і, коли подув вітер, підняли вітрила. Кораблі по суходолу поїхали до стін столиці Візантії. Як свідчать історики, було це 907 року, коли дружину очолював князь Олег.

***

Львівський вчений-мовознавець М. Рогович висловив цікаву версію походження синього і жовтого кольорів на нашому прапорі. Він стверджує, що слово "хохол"— тюркського походження. Воно створено з двох самостійних слів: "хох", що значить синій, голубий, небесний, та "юлу"— жовтий, золотавий. Це поєднання, на думку мовознавця, й створило слово "хохол", тобто синьо-жовтий.


ГЕОГРАФІЧНІ ФАКТИ

Найбільша гірська система в Україні — Українські Карпати, які є частиною східних Карпат. Підносяться вони на заході, у межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, і простягаються смугою завдовжки понад 270 км і завширшки 100-110 км. Українські Карпати — середньовисокі гори, їхня пересічна висота 1000м.

***

Найвища гора України — Говерла в Українських Карпатах в Полонино-Чорногорському масиві, в межах Закарпатської області; її висота 2061 м над рівнем моря.

***

Найбільше плоскогір'я в Україні знаходиться в Карпатах на висоті 1758 м над рівнем моря. Це пласка вершина гори Паляниця у їхній східній частині —Чивчинських горах.

***

Найбільшою низовиною є Полісся Українське, що займає крайню північно-західну та північну території України і є складовою частиною великої Поліської низовини, яка на півночі поєднується з Білоруським Поліссям. На Заході Українське Полісся складається з найбільш заболоченої його частини — Волинського та Рівненського Полісся. Висоти даного регіону не перевищують 150-200 м.

***

Найбільшим морем, що омиває Україну, є Чорне море, яке має площу близько 420 тис. кв. км. Північна частина моря, яка омиває береги України, внаслідок невеликих глибин (80-120 м) та отримання у літній період теплих річкових вод краще прогрівається, а тому північне узбережжя моря найбільш заселене. У Чорне море впадають ріки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг.

***

Найбільша затока поблизу берегів України — Таганрозька. Довжина її 150 км, ширина біля входу 31 км, пересічна глибина 5 м.

***

Найбільшим островом, що належить Україні, є Джарилгач — острів у Каркінітській затоці Чорного моря. Довжина його близько 40 км. Він складений із піщаних порід; входить до складу Херсонської області.

***

Найвіддаленішою географічною точкою території України є острів Зміїний, або Фідонісі, який знаходиться у північно-західній частині Чорного моря, за 37 км від Кілійського гирла Дунаю. Його площа — 1,5 кв. км; належить до Одеської області.

***

Найбільший півострів в Україні — Кримський, площею 25,5 тис. кв. км. Омивається Чорним та Азовським морями. На півночі сполучається з материком Перекопським перешийком. Більша (рівнинна) частина півострова зайнята Причорноморською низовиною, на півдні підносяться Кримські гори.

***

Найбільша коса, тобто вузька намивна смуга суходолу, одним кінцем сполучена з материком, — Арабатська стрілка довжиною 115 км.

***

Найбільшою річкою України є Дніпро. Із загальної довжини 2201 км на Україну припадає 981 км. Це третя за довжиною і площею басейну річка Європи (після Волги і Дунаю). Бере початок з болота Аксеннінський Мох на південних схилах Валдайської височини, впадає у Дніпровський лиман Чорного моря. Її басейн займає 65% площі України.

***

Найбільшим озером в Україні є Ялпуг (Ялпух) у заплаві Дунаю, в Одеській області. Довжина його 39 км, ширина до 5 км, пересічна глибина 2 м, а площа 149 кв. км. Живиться озеро переважно за рахунок паводкових вод Дунаю та річок Ялпуг і Карасулак.
Найглибшим озером в Україні є Свитязь в басейні Бугу. Це одне з Шатських озер на Волині. Довжина його 9,3 км, ширина 8,0 км, площа 24,2 кв. км, максимальна глибина 58,4 км.

***

Найбільша штучна водойма, тобто водосховище, якщо йдеться про площу водного дзеркала, — Кременчуцьке, у середній течії Дніпра 2252 кв. км. Довжина 149 км, ширина до 28 км, об'єм води 13,5 куб. км.

***

Найбільший водоспад в Україні — Учансу. Вода падає майже прямовисно з виступу Головного пасма Кримських гір з висоти 98,5 м, навесні стік значно збільшується, а влітку водоспад майже пересихає. Навколо Учансу — заповідний ліс з кримської сосни, вічнозелених чагарників.

***

Найдовша печера в Україні — Оптимістична, що знаходиться в гіпсах Поділля (Тернопільська область). В ній розвідано і закартографовано 175 км ходів на глибині 20 м. Це одна з найдовших печер у світі. Поруч, теж в Тернопільській області, розташована друга за довжиною печера Озерна, довжина її лабіринту 114 км.

***

Найдавніший землетрус на території сучасної України, про який збереглися дані, датований 63 роком до н.е. і дістав назву Пантікапейського. «В той час, як Мітридат справляв на Боспорі свято Церери, раптом стався такий сильний землетрус, що, кажуть, за ним почалися страшні зруйнування міст і полів»,—свідчить давнє джерело. За даними розкопок можна припустити одночасні характерні пошкодження кам'яних будівель в таких населених пунктах: Пантікапей (на території сучасної Керчі), Німфей, Кітей, Пормфій.

***

Перші законодавчі акти про охорону природних багатств на території України були видані за часів Київської Русі. Так, «Руська правда» — збірник норм права Ярослава Мудрого — встановила відповідальність за незаконний відстріл бобрів, деяких рідкісних видів птахів. Вже в той час на території Київської Русі, зокрема у Володимир-Волинському князівстві, створювалися свого роду заповідні угіддя, насамперед у лісових масивах, де регламентувалися полювання та деякі інші види природокористування.

***

Ця чи не найдавніша гора розташована поблизу села Дністрово-Кам'янка на Дніпропетровщині. Вона має цікаву властивість — створювати шум у безвітряну погоду. Про гору-барометр місцеві мешканці знають: коли гора «шумить» — чекай зміни погоди. І вони ще ніколи не помилялись. Секрет того явища в тому, що узвишшя розташоване в районі повітряної течії, або простіше — на протязі. Цю особливість природи використовували спостережливі предки, вибираючи місця для будівництва вітряків. Досі в народі розповідають про чудо-млин, який колись стояв неподалік і безупинно крутився навіть у найспокійнішу погоду.

***

Співучі піски... Подібне явище спостерігається в багатьох районах світу. Схоже існує і в Україні, поблизу Нікополя, на косі біля річки Лапінки, на одному з рукавів Дніпра. «Спів» цих, мабуть, найдивніших пісків чути після дощу, коли верхній шар злипається і утворює крихку кірку. Крокуючи нею, можна почути звуки, подібні до свисту повітря, випущеного з автомобільної камери.

***

На звання найдавнішої річки може «претендувати» річка Сліпа Турія, що на Волині. Вона майже ніде не згадується, а «Словник гідронімів Української СРСР» інформує, що це річка, яка «нікуди не впадає», і подає її «прописку» — басейн Прип'яті. Свій початок річка бере від джерела у Щетининських та Чарчинських болотах, має своє русло і течію, місцями сягає 20 метрів завширшки, а потім через кілька кілометрів зникає. Не зумівши дістатися до Турії, Прип'яті або Стиру, Сліпа Турія залишається водяним апендиксом на рівнинних болотах.

***

Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.


ЦІКАВЕ З ГЕОГРАФІЇ ТА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Тварини України, що зникли. За княжої доби було в лісах і степах дуже багато різних тварин. З оповідань князя Мономаха знаємо, що він полював на турів і диких коней. Нині вже ні турів, ні диких коней в Україні немає. Вони повимирали. Але з різних описів наших літописців довідуємося про їхній вигляд та життя.
Тур з вигляду був подібний до великого бика. На голові він мав великі і довгі роги, закручені вперед і дещо догори. Його шерсть була чорна, вздовж хребта йшла білява смуга. Живився рослинними кормами. Тура вважають за предка нашої домашньої худоби.
Раніше тур був поширений у степу, лісостепу і лісах. Але потім його зовсім було винищено, і вже 300 років він не існує в Україні. Від тура залишилися тільки згадки в народних переказах. Вимер в Україні і дикий кінь, званий тарпаном. Нагадував він невеликого коня. Шерсть його була мишачого кольору, трохи світліша під черевом, уздовж хребта йшла темна смуга. Такі смуги були й на ногах. Останнього тарпана було вбито в Україні наприкінці минулого століття.

***

Найцікавіше озеро України. Від України далеко на схід у Центральну Азію тягнеться напівпустиня. Улітку тут часто дмуть гарячі сухі вітри — суховії. Через сухість рослини не можуть вкривати землю. Колючі трави ростуть пучками, рідкими сірими острівками, а між ними простягається гола, потріскана глина чи пісок. Тільки полин, верблюжа колючка та інші жорстокі трави можуть рости на такій землі. Струмки, малі річки й озера тут висихають, земля тріскається.
Серед цих непривітних, солонцюватих напівпустинних околиць розлило свої води озеро Манич-Гудило. Лежить воно у Маничській долині, що простяглася від Дону до Каспійського моря. Це одне з найцікавіших озер України. У багатоводні роки його води відпливають рікою Західний Манич до Дону, а там — в Чорне море. Але одночасно відпливають вони з Гудила рікою Східний Манич на схід, сходяться з водами річки Куми і впадають у Каспійське море.
Озеро Гудило неглибоке. Донедавна це було солоне озеро, в якому не могли жити риби. Але у 50-ті роки цього століття озеро було сполучено каналом з прісними водами Кубані й озеро почало оживлятись.

***

Великий Луг. Чому козаки оселилися саме тут? Нижче від острова Хортиця, між Дніпром і річкою Конкою, знаходився Великий Луг, тісно пов'язаний із Запорізькою Січчю, із славним козацтвом. Серед тих непрохідних колись боліт, густих чагарників містилася козацька твердиня. Чому козаки заклали Січ саме тут? Бо тут знаходили вони захист від ворогів. Великий Луг був символом безпеки й вільності. Недарма ж його називали "Великий Луг —батько". Тут серед тростяника, рогози та іншої болотяної рослинності, в непролазній гущавині гніздилися чаплі, кулики, чайки, качки. А раніше водилися олені, дикі коні, зайці, лисиці, куниці. Сьогодні ж залишилася тільки слава Великого Луга. Люди знищили тварин, вода залила лугові простори.

***

Яке море "краще"? До Азовського моря добре підходить народна приказка: "Маленький, але важненький". В 11 разів менше від Чорного моря, з середньою глибиною 6 м (найбільша — 13 метрів), воно дає в 6 разів більше риби. Через невелику глибину моря сонце може добре прогрівати його, а сонячне світло дає життя численним рослинам у воді й на дні моря. Крім цього, поживу, потрібну рибам, збільшують води Дону й Кубані, що течуть по родючих землях.
Великі запаси корму споживають не тільки ті риби, що живуть в Азовському морі, сюди приходять на "випас" і риби з Чорного моря. Таким чином, Азовське море стає наче пасовищем для риб.

***

Як виникло вугілля? Мало яка країна в світі така багата на родовища вугілля, як Україна. Найбільше їх в Донецькому басейні, славному на цілий світ. Родовища кам'яного вугілля утворилися у Донецькому басейні ще у кам'яновугільному періоді палеозойської ери (настав бл. 350 млн років тому, тривав 65-70 млн років). Кількасот мільйонів років тому на території теперішнього Донбасу росли велетенські хвощі з могутніми стовбурами; їхньому росту сприяла висока вогкість і спека. Протягом кам'яновугільного періоду ця територія кілька разів опускалася, її затоплювало море, а потім вона знов підносилася і ставала суходолом. На звільнених від води просторах з часом виростали нові ліси, які згодом знову опускалися на дно моря. За цей довжелезний час нагромадилася величезна товща осадових порід потужністю 10-12 км. Під великим тиском, без доступу повітря, похований на морському дні, ліс звуглювався, каменів. Минали віки. В пізніших періодах існування нашої Землі море відступило з території Донецького басейну, дно його піднялося, виступила тверда земля із захованими в її надрах родовищами "чорного золота"— кам'яного вугілля.

***

Скільки гетьманів було в Україні? Україною понад двісті років правили 66 гетьманів: перший був Дмитро Вишневецький, оспіваний у думах як Байда, останній — Кирило Розумовський. Одні булавою освячували визвольні змагання народу, для інших блиск гетьманських клейнодів вгамовував спрагу честолюбства і власних корисних інтересів.

***

Дві нагороди гетьмана Мазепи. Російський цар Петро 1 запровадив у своїй імперії систему державних нагород. Намагаючись знищити автономію України, цар наблизив до себе гетьмана Івана Мазепу та козацьку старшину. І гетьман одержує ордей Андрія Первозванного — головну нагороду імперії. Після спроби Мазепи за допомогою шведського короля Карла XV вирвати Україну з пазурів двоголового орла, Петро 1 вирішує покарати "зрадника". І князеві Меншикову було велено приготовити орден Юди спеціально для Мазепи (Юда — біблійний персонаж, що продає Ісуса Христа за 30 срібників). На ордені Меншиков наказав "вирізьбити Юду на осиці повішеного, а знизу тридцять срібників лежачих і біля ніг торба, а позаду напис проти цього — триклятий син погибельний Юда, що за срібролюбство давиться". Але виготовлена "нагорода " була вже ні до чого, бо гетьман Іван Мазепа помер...
Орден Юди, точніше антиорден, ця хвилинна примха царя, довго валявся в царських хоромах, аж поки десь щез.

***

Нащадки аріїв. В українській культурі збереглося чимало елементів, що пов'язують її з найдавнішими індоєвропейцями,— кочовими скотарями, які звали себе аріями. Во-
ни жили на території сучасної України. Арійські воїни, як і українські козаки, мали зачіску у формі оселедця. На гробниці фараона Хоремхеба, що правив у Єгипті 3400 років тому, зображені арії із "оселедцями" на голові.
Бойовий пояс аріїв з різноманітною зброєю згадується в стародавніх українських переказах. Цей пояс зберігся до наших часів у традиційному одязі корінних мешканців Карпат — гуцулів. Це — черес, широкий шкіряний пояс, оздоблений орнаментом та металом, пристосований для носіння топірця, ножа, люльки тощо.

***

Документальний портрет Івана Сірка. Кошовий отаман Запорізької Січі Іван Дмитрович Сірко — улюблений герой народних дум та переказів. З його ім'ям народна традиція пов'язує славетний лист запорожців до турецького султана Магомета IV, що в ньому з неперевершеною дотепністю та сарказмом висміяно претензії на світове панування.
Після смерті І.Сірка поховали неподалік від Чортомлицької (Старої) Січі в межах теперішнього села Капулівка (Запорізька область). 1967 року над його могилою нависла загроза: впритул наблизилися хвилі штучно створеного Каховського моря. Але прах було перенесено в небезпечне місце, тоді ж за ініціативою співробітників Дніпропетровського історичного музею череп гетьмана передали в лабораторію антропологічної пластичної реконструкції АН СРСР (Москва) для створення портрету І.Сірка.
При обстеженні черепа виявили дуже сильний розвиток м'язового рельєфу надбрів'я, потиличного виступу. Це означає, що Іван Сірко був людиною міцної статури й непересічної фізичної сили та витривалості (згадаймо, що за рік до смерті він ще водив козаків у низов'я Дніпра громити турецькі укріплення). Було припущено, що серед предків відважного лицаря були носії степового компоненту, але в його зовнішності домінували риси центральноукраїнського типу. Завідувачка лабораторії антропологічної пластичної реконструкції Галина Лебединська створила скульптурний образ вольового козака-звитяжця у розквіті сил. Саме таким залишився у пам'яті нащадків національний герой українського народу.


РОЗДІЛ 2

КУЛЬТУРА І НАРОДОЗНАВСТВО УКРАЇНИ

З ПРЕФІКСОМ «НАЙ»

Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI — на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

***

Найдавнішими міжнародними юридичними актами Київської Русі були договори з греками, тобто Візантією, які належать до X ст.

***

Найвидатнішою жінкою Київської держави вважається Ольга, жінка Ігоря, яка взяла владу після його смерті. Виняткове явище в ту сувору епоху — жінка впродовж багатьох років (з 944 по 969) мала владу у великій державі, що є свідченням її великого таланту. Князювала вона від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об'їздила свої землі і встановлювала в них нові закони, засновувала нові оселі. Вважається, що вона була першою жінкою-русинкою, яка стала відомою в світі.

***

Найдавніша згадка про «руську» (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» І.Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

***

Найпершим видатним українським поетом, ім'я і твори якого ми знаємо, треба вважати Павла Русина з Кросна (близько 1470-1517). Він довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. В своїх творах з любов'ю описує рідну землю, означення «русин» для нього—«слово солодке», і він гордий з того, що носить таке ім'я.

***

Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?».

***

Найвідоміший музикант Київської Русі — співець XI ст. Боян, який жив при дворі Святослава Ярославовича і якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім».

***

Найдавнішою скульптурою, знайденою в Україні, є кам'яна баба з кургану поблизу с. Нововасилівки Миколаївської області, яка належить до V-ІV ст. до н.е.

***

Ансамбль унікальних фресок у Софійському соборі в Києві є найдавнішим зразком українського монументального живопису. Цим фрескам вже майже 1000 років. Загальна їхня площа становить 3000 кв. м.

***

Найбільше перекладений літературний твір — «Заповіт» Т.Г.Шевченка. Його перекладали на 147 мов народів світу.

***

Найбільша кількість псевдонімів була у О. Кониського — 141, у І.Франка — 99, О. Маковей користувався 56 псевдонімами.

***

Найдовший псевдонім мав, мабуть, Г. Квітка-Основ'яненко: «Любопытный Аверьян, состоящий не у дел колежский протоколист, имеющий хождения по тяжебным делам и по денежным взысканиям».

***

Найпершим фаховим продавцем книжкової продукції вважається друкар М. Сльозка. За старих часів, тобто в XVII-XVIII ст., книги продавалися насамперед у друкарнях. М. Сльозка винайшов нову форму розповсюдження друкованого слова: продавав видання Львівського братства, роз'їжджаючи по ярмарках.

***

Найчастіше вживаною літерою з українського алфавіту є «п», із якої починається найбільша кількість слів. «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що починається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

***

Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька Колегія, заснована в 1576 р. у м. Острог князем Костянтином Острозьким. Другий вищий навчальний заклад — Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об'єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов'янському світі.

***

Найдавніший міст знаходиться у м. Феодосії. Цей грецький міст, що функціонує ще й сьогодні, збудований генуезцями в XIII .ст. Довжина його 10 м. Дещо молодшим від нього є «Турецький міст» над рікою Смотрич біля фортеці у Кам'янці-Подільському, його було побудовано у XVI ст.

***

Найбільші сходи в Україні — Потьомкінські сходи в Одесі — одна з видатних кам'яних споруд 1-ої половини XIX ст. Це складна інженерна споруда висотою 24 м і довжиною 142 м має 142 кам'яних сходинки і 10 площадок. Ширина нагорі — 125 м, внизу — 21 м. В її спорудженні взяли участь архітектори Ф.К.Бофф, Г.І.Торрічеллі та ін. Матеріал — цегла, черепашник, камінь.

***

Найвидатнішою архітектурної спорудою Київської Русі, що збереглася до нашого часу, є Софійський собор у Києві, «руська митрополія», зведена у 1037 році в центрі верхнього міста. Він має змінений зовнішній вигляд — був добудований у XVIII ст. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням собор належить до видатних пам'яток світу доби феодалізму.

***

Найдавнішим і єдиним давньоруським медичним довідником, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник «Мазі» — узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха, у Хет.

***

Найдавнішим народом на території сучасної України, назва якого збереглася у писемних пам'ятках, були кіммерійці, які оселилися наприкінці ІІ — на початку І тис. до н.е. в Причорномор'ї, південних степах України. Спочатку це був осілий народ, що згодом перейшов до кочового скотарського господарства. Найбільш ранні відомості про кіммерійців находили у грецькій літературі, вони належать до початкового періоду знайомства грецьких мореплавців з північним узбережжям Чорного моря і мають характер легенд. Земель кіммерійців досяг і Одіссей.

***

Найдавніша людина, за останніми свідченнями науки, з'явилася на сучасній території України приблизно 700-800 тис. років тому. Відкриті нещодавно археологами шари з матеріалами поблизу закарпатського с. Королевого свідчать, що стародавні мешканці цього поселення вже тоді володіли вогнем, займались мисливством, а основною формою суспільної організації було первісне стадо.

***

Найзнаменітішими дітьми можна вважати трьох дочок Я. Мудрого, які стали королевами в різних країнах. Дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І, а після його смерті управляла Францією як регентша до повноліття свого сина, короля Філіпа. Про це свідчить багатомовний напис на її пам'ятнику неподалік від Парижа: «Анна руська—королева французька». Друга дочка Я.Мудрого була одружена з норвезьким королем Геральдом Сміливим, а третя — з угорським королем Андрієм.

***

Найнезвичайнішою дзвіницею на території України є, мабуть, дзвіниця Києво-Печерської лаври, яка відхилена від вертикалі, як знаменита Пізанська вежа. Ще за часів спорудження через нерівномірний осад грунту дзвіниця похилилася, і в 1740 році навіть було порушено справу проти архітектора І.Г.Шеделя: його звинуватили у неправильному плануванні. Дзвіницю добудували, пізніше (в 1951 році) визначили відхилення, а 1987 року зробили заміри вже за допомогою електроніки. При загальній висоті дзвіниці 96652 м відхилення становить 60,3 см. Отже, падіння київській дзвіниці не загрожує.

***

Найбільший з космічних проектів XX ст. — "Морський старт" — передбачає створення космодрому морського базування. Його реалізують США, Норвегія, Росія разом з Україною.


ЦІКАВІ ЛІТЕРАТУРНІ ПОСТАТІ

Перед смертю Г.Сковорода відвідав свого учня Ковалинського в селі Хотетово на Орловщині. В кінці серпня він вирушив звідти на батьківщину. Обіймаючи учня, Сковорода сказав:
—Можливо, я тебе більше не побачу. Вибач!
Дорогою потратив Сковорода в дощі і мусив затриматися в Курську. Нарешті він дістався до Іванівки, до поміщика Ковалевського, де якийсь час жив і раніше. Як оповідає легенда, був чудовий день. За обідом Сковорода був дуже веселий, розповідав про свої блукання і пригоди. Після обіду пішов у сад, де і знайшов його господар: Сковорода із заступом у руках рив яму під крислатою липою.
— Пора, друже, закінчити мандри, пора заспокоїтися, — сказав він. Проситиму в тебе останнє. Хай буде тут моя могила.
Сковорода зайшов у свою кімнату і більше не виходив. А наступного дня його знайшли вже мертвим.

***

М.Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі місця з літописів, але й цілі акти й документа. З пам'яті виголошував великі шматки шевченко-вих поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Байрона, Шіллера, Гете та Максимовича. А найбільше подобалися йому українські думи: поет-учений пам'ятав не тільки тексти всіх дум, але й усі відомі їхні варіанти.

***

Вмираючи, батько Т. Шевченка розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною проникливістю щодо майбутнього генія українського народу, свого сина;
— Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба, — сказав батько. — Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо.
Митрофан Александрович (Дмитро Олелькович), автор цікавих оповідань, що друкувалися в "Основі", мав своєрідне хобі: пильно вивчав історію французької революції і засвоїв цей епізод історії так докладно, що не раз дивував своїх приятелів дивовижним знанням деталей. Він міг переказувати протоколи всіх засідань народного зібрання й Конвенту, а також всі промови на кожному засіданні, міг оповісти докладні біографії всіх французьких діячів, що жили в період 1780-1799 років.

***

Письменник Анатоль Свидницький був гарний, як дівчина. Шкільні товариші прозвали його "Наталкою", натякаючи на вроду і ніжну вдачу. Він мав живі блискучі очі, лагідне і задумливе обличчя. У побуті був простий і привітний. Любив співати і сам складав пісні. Його пісня "В полі доля стояла" стала народною.

***

Все життя Лесі Українки було боротьбою з хворобою. Перші ознаки сухот з'явились у Лесі в 11-12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. На- прикінці 80-х — на початку 90-х років хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу. 1897 року дівчині роблять операцію в Берлині, але 1901 року, після того, як Леся Українка доглядала хворого С.Мержинського, вона захворіла на сухоти легень. Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах, в Сан-Ремо, дві зими на Кавказі. Потім — Ялта, Кутаїсі, знову Берлін. Писала Леся в гарячковім натхненні, бо поспішала висловити все, що було на серці.

***

Найбільше мов серед українців знав Агатангел Кримський — український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: "Мабуть, із шістдесят, а то й більше!" У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови він вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст., додавши вступні наукові довідки.

***

В 1827 році відзначався 40-річний ювілей літературної діяльності О. Кобилянської. Буковина тоді належала боярській Румунії і, щоб зірвати свято, власті використали смерть якогось чиновника Братіяну і відклали святкування. Телеграфісти, які передавали це повідомлення до Львова, сплутали текст, і з нього вже виходило, що ювілей відкладено через смерть самої письменниці. Ця звістка миттю облетіла всю Україну, і тільки через певний час помилку було спростовано.

***

І. Франкові подобався одяг сірого кольору. Майже завжди носив він вишивану сорочку. Любив носити нешнуровані черевики. На урочисті прийоми одягав чорного фрака. В їжі Франко був невибагливий, не курив, зрідка випивав чарку далматинського вина "Злата Ріца". Був письменник завзятим рибалкою. Вудкою не любив ловити, зате кохавсь у сітках, які сам плів. Друга пристрасть І. Франка — збирання грибів, яке часто співпадало з його пішими прогулянками. Довгий час мріяв Франко купити велосипеда, але так і не купив. Зовсім не любив письменник полювання.

***

Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і сприяла популярності цього письменника в Росії.

***

Хто не знає, яку важливу роль в перших роках інтелектуального і морального розвитку молодого Т. Шевченка зіграла його дружба із художником Іваном Сошенком! Вважається, що саме він познайомив ще нікому невідомого митця-кріпака з Є. Гребінкою, В. Григоровичем, О. Венеціановим, а через них — з К. Брюлловим, В. Жуковським. А з М.В. Гоголем поет не був знайомим. Такі загальновідомі висновки шевченкознавців.
Але ось, досліджуючи невідомі та маловідомі сторінки життя і творчості Т.Г.Шевченка та М.В. Гоголя, наш сучасник, український письменник Мечислав Гаско виявив переконливі докази протилежного — не Сошенко, а Гоголь, особисто знаючи Шевченка, ввів його в коло відомих художників та письменників. Не Сошенко, а Гоголь, ймовірно, є прототипом головного героя багато в чому автобіографічної повісті Шевченка "Художник". Висунув Гаско і цікаву гіпотезу про ймовірність знайомства Шевченка з Пушкіним і Лєрмонтовим, що раніше заперечувалося.


З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

Перша в Україні газета "Львівський кур'єр" польською мовою вийшла у 1749 році.
Перший в Україні тижневик "Львівська газета" французькою мовою видавався у Львові 1776 року.

***

Найдовше виходила в Україні "Газета Львовська" польською і німецькою мовами у Львові. Вона існувала з 1811 до 1939 року. Заснував її Ф.Кратер.
Найстарішою з існуючих газет в Україні є "Демократична Україна", заснована у червні 1918 року.

***

Першими в Україні журналами вважаються "Харьковский Демокрит" та "Украинский вестник", які вийшли у січні 1816 р. "Харьковский Демокрит" став одночасно першим в Україні журналом сатири і гумору, а "Украинский вестник" — першим в Україні літературно-художнім, науковим та громадсько-політичним журналом.

***

Найстарішим з існуючих нині журналів є "Жінка" ("Радянська жінка"), який було засновано в листопаді 1920 року.

***

Перший в Україні альманах було видано в Харкові у 1831 році під назвою "Украинський альманах". Видавали його І.Срезневський та І. Розковшенко.

***

Найдовша назва періодичного видання була у львівської газети, яка виходила у 1851-1852 роках. Вона називалася "Всеобщий дневник земских законов и правительства для ко-ронной областе Галиции и Володимерии с княжеством Осве-цимским и Заторским и с великим княжеством Краковским". 22 слова! Друкувалося видання кирилицею і готикою.

***

Найстарішою українською щоденною газетою є "Свобода", яка видається вже більше 100 років в США.


ЦІКАВЕ З ПЕДАГОГІКИ

Найдавнішою визначною пам'яткою педагогічної літератури в Україні вважається "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям", написана, ймовірно, 1117 року. Збереглася у Лаврентіївському списку "Повісті минулих літ". Це оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює свої думки загальнодержавного, політичного й морального характеру, вчить своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, самим учитися і поширювати освіту. Свої настанови він ілюструє прикладами з власного життя.

***

Найдавнішим офіційним документом педагогічної думки в Україні є "Порядок шкільний" 1586 року. На ньому позначився вплив гуманістичних думок. Учитель повинен був являти зразок високоморальної поведінки, на почесних перших лавах у школі рекомендувалося садовити найкращих учнів, "навіть коли б вони були дуже вбогі". Обмежувалося застосування тілесних покарань.

***

Перша українська педагогічна газета почала виходити в Будапешті 1868 року і призначалася для народних учителів Закарпаття. Видавало її угорське королівське міністерство народної освіти під назвою "Газета для народних учителей" форматом 28 х 19 см. Це був український переклад угорської газети, писаний на так званому язичії, тобто мішанині церковнослов'янської і української мов. Для вчителів видавали її безкоштовно, а бажаючі могли передплачувати. В газеті друкувалися методичні статті та відомості про школи.

***

Відкриття першої школи в Україні відбулося 988 року. В "Повісті минулих літ" записано, що тоді Володимир Святославович почав брати у "нарочитая чади", тобто у представників феодальної верхівки дітей і віддавати їх в "ученье книжное" в Києві.

***

Перша в Україні середня школа відкрилася у 1559 році в Дубецьку, в західній частині Руського воєводства. Головна увага в ній приділялася вивченню латинської мови, давньоримської літератури і риторики. Школа мала, як і тодішні західноевррпейські гімназії, чотири класи. Була організована згідно із засадами гуманістичної педагогіки. Керували нею Григорій Оршак та Франческо Станкар.

***

Першу братську школу в Україні засновано було близько 1585 року діячами Львівського братства Ю. Рогатинцем, І. Рогатинцем, І.Красовським та ін. До цього навчального закладу приймали дітей різних станів зі Львова та інших міст та сіл Украши. Ця школа виховала багатьох громадських і культурних діячів, справила великий вплив на
розвиток освіти не тільки в Україні, а й у Білорусі, Молдові. Існувала до 80-х років XVIII століття.

***

Незвичайним навчальним закладом є школа, до якої не ходять учні, а лише відвідувачі. Це — музейний експонат. Збудовано її у 1880 році на кошти громади села Бусовисько Львівської області, а відтворено в 1979 році на території Музею народної архітектури та побуту у Львові. Складається вона з трьох приміщень — класу, кімнати вчителя та коридора.

***

Першу в Україні гімназію було відкрито в Новгороді-Сіверському в 1804 році. Дещо пізніше — в Харкові (1805) та Києві і Сімферополі (1812).

***

Перший ліцей, що був загальноосвітнім навчальним закладом і проміжною ланкою між середньою і вищою школою, в Україні відкрився в Одесі в 1817 році. Дістав назву Рішельєвського на честь колишнього новоросійського генерал-губернатора А.-Е.Рішельє.


НЕЗВИЧАЙНІ РЕКОРДИ

У липні 1907 року український богатир, цирковий борець Терентій Корень дав на арені чикагського цирку незвичайну виставу: спокійно увійшов до клітки з величезним левом. Хижак блискавично кинувся на людину, але богатир міцним ривком підняв лева над головою і кинув з силою на пісок. За кілька секунд лев був мертвий, а борець був нагороджений єдиною в своєму роді медаллю з написом "Переможцю левів".

***

Першим українським богатирем газети 20-30-х років називали силача з невеликого українського села на Черкащині Василя Дзюбу (1899-1945). На зріст він мав 2 метри 31 сантиметр, масу 190 кілограмів. На помості його ніхто не міг побороти. Крім того, він долонею забивав цвяхи довжиною 15 сантиметрів у дубову дошку, а витягував їх руками чи зубами. Одним з найефектніших вважався номер, коли Дзюбі на груди клали ковадло і два молотобойці били по ньому великим молотом.

***

Вижимати двопудову гирю, стоячи на "мостику", витримувати вісім чоловік, легко розривати ланцюг, згинати підкови, піднімати зубами стіл з асистентами, які на ньому сиділи, могла свого часу А.Р. Завидна, що вважалася найсильнішою жінкою в Україні (1890-1935). Вчилася майстерності у самого Івана Піддубного й успішно виступала на цирковій арені. В її арсеналі був і такий номер: на груди ставили ковадло і бажаючі за допомогою молотка виготовляли На ньому різні речі. Ось така була жінка-феномен...

***

Незвичайною силою наділила також природа і вінничанку Марію Якимівну Корач: у 10 років вона легко піднімала мішки з зерном. У 1913 році вона пішла шукати щастя до Одеси, де її завербували до жіночої групи борців петербурзького цирку Мюллера. Незабаром на одному з модних тоді жіночих чемпіонатів вона перемогла ревельську атлетку К. Гіральді, здобувши титул чемпіонки світу! Померла М.Я.Корач у Вінниці в 90-річному віці.

***

90 сальто назад зробив Валерій Капран з Макіївки за 14 хвилин на змаганнях на московському манежі "Динамо" у 1990 році.

***

Рекорд найдовшого запливу, вірогідно, належить рятівникові з Ялти Ігореві Нерсесяну, який переплив Великий Севан. Відстань у 45 кілометрів він подолав за 16 годин.
Своєрідним унікумом у нашому сучасному п'ятиборстві є Геннадій Фроленко. На спортивній арені він з'явився у 33-річному віці, чемпіоном у команді став у 39, чемпіоном України — у 42. А у 1990 році, коли йому виповнилося 60, він заволодів Кубком Європи для "Олд бойз" у змаганнях, організованих європейською федерацією п'ятиборців-ветеранів «Олд бойз».

***

П'ятикратним чемпіоном з легкої атлетики, 35-кратним рекордсменом світу є Сергій Бубка (1963 р. н.). Народився Бубка у місті Луганську, закінчив середню школу № 57 міста Донецька. У 1985 році закінчив Київський інститут фізкультури. Уславився як плигун з жердиною. Живе у Донецьку. Бубка — почесний громадянин Братислави, Парижа, Донецька.

***

Золоту медаль з фігурного катання завоювала Оксана Баюл на Олімпіаді в Ліліхамері (1994 рік). Це був перший виступ українських спортсменів на Олімпійських іграх після прийняття незалежності України.

***

70-кілограмовий Сергій Винер з Мукачевого 12,6 секунд утримував, лежачи на битому склі, 335 кг живої маси. Це досягнення було зафіксовано у вересні 1990 року на московському манежі "Динамо" під час змагань, організованих клубом незвичайних рекордсменів і газетою "Комсомольская правда".
Його брат Олександр утримував, стоячи, металеву трубу, за яку трималося шість чоловік. Загальна маса людей разом із трубою становила 641,7 кг.
Син Сергія Винера, 10-річний Роберт, маса якого, до речі, 29 кг, п'ять разів підряд відірвав від підлоги штангу вагою 130 кг.


ЦІКАВЕ НАРОДОЗНАВСТВО

Лівий — протилежний правому. Український народ, пов'язував смисл "лівого" з ідеєю чогось недоброго, ворожого, зловісного: "Як дзвонить у правім усі, то має бути щось добре, а як у лівому, то — зле". Встати вранці лівою ногою наперед віщує нещасливий день, тому й приповідка: "Він сьогодні лихий, бо лівою ногою з ліжка встав". Вірили, що лівою рукою не годиться нікому нічого давати, бо то було б йому на шкоду; самий акт подавання лівою рукою свідчить про недоброзичливість. Не годиться також і їсти лівою рукою. А хто б лівою рукою перехрестився, то тим би до себе дідька прикликав. Те ж саме і в італійців, де "лівий" ("сіністро") означає не тільки поганий, шкідливий, але й навіть злочинний: "Фачча сіністра" ("ліве обличчя") значить — людина, що має злочинні нахили чи наміри. У французів "гош" ("лівий") означає фігурально незграбний.

***

Перше купання дитини мало в народній практиці не лише суто гігієнічно-профілактичне значення. Використовуючи певні предмети, передусім такі, що освячувалися у церкві (вода, зілля, мед), немовляті намагалися передати їхні лікувальні властивості. Магічна сила ніби зростала завдяки фор-мулам-побажанням, які супроводжували обряд. Так, у купіль хлопчику клали любисток, примовляючи, щоб любили; гілочку дуба, щоб був дужий; барвінок, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривий. У купіль дівчинці додавали ромашки, щоб рум'яна була; калину, яблука, щоб красна була. Підливали також святу йорданську воду.
Воду з купелі виливали там, "де люди не ходять", або під плодюче дерево.

***

Цілий ряд мудро помічених профілактичних заходів у народі здавна окреслювалися словом "гріх". Гріхом вважалося їсти яблука до Спаса (19 серпня за новим стилем), бо вони лишень дозрівали і могли викликати шлунково-кишкові захворювання. Заборонялося купатися до Купала (7 липня за новим стилем), оскільки вода ще недостатньо нагрілася.
Загальновідомий звичай накривати посуд з їжею і відро з водою, щоб туди не потрапив чорт; не можна їсти кільком однією ложкою, щоб не посваритися, мити посуд після заходу сонця.
Небезпідставні і такі повір'я, як заборона втиратися братам чи друзям одним рушником, бо неодмінно посваряться. Щоб не зустріти відьми, не рекомендувалося, не вмившись, виходити з хати. Не дозволялося кидати крізь вікно кістки, щоб вовки не поїли худобу. Вагітній жінці не радили виливати перед порогом помиї, бо дитина народиться недужою.
Подібні звичаї слід розглядати як певні санітарно-профілактичні норми, раціональні у своїй основі.

***

За давньою українською традицією обід вважався священним. Обідали завжди всією родиною в один і той же час. Першим за стіл сідав глава сім'ї — на покуті гад образами. Це місце було найпочеснішим: для дорогих гостей, весільних молодих, баби-повитухи. Під час обіду заборонялося сміятися, галасувати і навіть голосно розмовляти. На Київщині говорили: "Чи ж можна сміятися, коли їдять? Треба помити руки, тихо помолитися, мовчки сідати до столу і не лізти поперед батька. Перша ложка — хазяїна, а за ним уже всі домашні їдять". На Полтавщині побутувало повір'я: "Як хто за обідом вилається, в хаті хліб переведеться". Тому всі тихо і поважно обідали. А дітям не дозволяли й ногами качати під столом, бо нечистий причепиться. Не можна грюкати ложками чи ножем. Як щось упаде з рук, коли обідають, то якісь збитки трапляться. Їли із спільної миски, кожен своєю ложкою. Якщо сім'я велика, дітей садовили окремо. Певний демократизм виявлявся у звичаях обідати разом із робітниками, несподіваними гостями, яким видавали ложки і запрошували до трапези. Не допускали до спільного обіду лише людей, які заплямували себе "нечистою професією" (наприклад, шкуродерів). І в пекарських цехах таких людей не допускали до тіста (хліб вимагав бездоганної чистоти й моральності).

***

Мізинець, мізинний палець — найменший палець на руці. Йому український народ надавав особливого значення. Це палець, що, мовляв, знаходиться в безпосередньому зв'язку з душею. Тому, наприклад, упирі ссуть кров у дітей через мізинець. І у самого упиря, за народними повір'ями, душа знаходиться в мізинці лівої руки. Коли б йому утяти той палець, то душа зараз би з нього вийшла, і він помер би.
У давніх римлян заніміння, тобто змертвіння мізинця вважалося за зловіщий знак.
Договори з чортом, в яких йому продавалася душа, теж треба було підписувати кров'ю з мізинця.
Вірили, що через мізинець можна впливати не тільки на внутрішній біль людини — тугу тощо, а й на біль фізичний.

***

За народним повір'ям, дівчині заборонялося облизувати макогін під загрозою, що матиме лисого чоловіка.


З ІСТОРІЇ МЕДИЦИНИ

Найдавнішим випадком хірургічного лікування, що згадується в писемних джерелах, є, зокрема, "резанье желве" — вирізання пухлини, зроблене 1076 року Святославу Ярославичу.

***

Першою на території України лікарнею-притулком вважається та, що була відкрита в XI ст. у Печерськіи лаврі в Києві. Медичну допомогу тут надавали ченці — "лєчці".

***

Першу в Україні аптеку було відкрито у Львові у 1445 році.

***

Першу аптекарську городню ділянку, яку можна вважати найдавнішою науково-практичною установою з вирощування лікарських рослин, відкрили у Лубнах у 1721 році.

***

Першу карантинну службу в Україні — Васильківський карантин — було створено 1740 року в Києві з підвідділами в Переяславі, Черкасах, Кременчуці та інших містах з метою вжиття заходів проти епідемічних захворювань.

***

Перша в Україні велика лікарня була побудована в 1800 році у Кремінчуці.

***

Перше в Україні наукове медичне товариство — об'єднання лікарів з метою сприяння розвиткові медичної науки і практики — Київське товариство лікарів було засноване в 1840 році. З 1886 року вперше в світі при товаристві почали проводитися систематичні медичні читання, в яких брали участь діячі медичної науки. При товаристві працювало санітарне статистичне бюро.

***

Перша в країні станція швидкої допомоги була заснована в Києві 1881 року.

***

Першу в Україні самостійну клініку очних хвороб очолив 1892 року відомий клініцист і офтальмолог-хірург Л.Л. Гіршман у Харкові. За своє життя він прийняв майже мільйон хворих.

***

Єдиний в Україні і найбільший в Європі Інститут геронтології працює з 1958 року в Києві. Цей центр з вивченням проблем старіння і активного довголіття є базою Всесвітньої організації охорони здоров'я для проведення курсів з соціальних і медичних питань з геронтології.

***

Першим видатним лікарем стародавньої Русі вважається Агапіт, який, за свідченням "Києво-Печерського патерика", мав велику популярність серед усіх верств населення стародавнього Києва. Лікував він переважно травами, міг підібрати харчування для хворого. Агапіт лікував князя Володимира Мономаха.
Дата народження Агапіта невідома, помер 1095 року.

***

Першим з вітчизняних докторів медицини, ім'я якого нам відоме, був український вчений XV ст. Георгій (Юрій) Дрогобич. Ступінь доктора йому присвоїли у Болонському університеті в 1482 році, в якому він викладав астрономію та медицину, а в період 1481-1482 рр. обіймав посаду ректора цього університету.
Найнезвичайнішими дослідами треба, мабуть, вважати досліди лікарів-науковців на собі. Так, видатний патологоанатом і епідеміолог Г.М.Мінх дослідом на собі у 1874 році вперше довів перенесення поворотного тифу кровососними комахами. Харківський гігієніст В.В. Фавр у 1902 році заразив себе малярією з метою довести роль малярійного комара як переносника цієї хвороби.


Першим в Україні професійним лікарем вважається аптекар Олександр. У 1490 році львівський магістрат прийняв його на службу і позичив з міського фонду на створення аптеки 40 злотих.

***

Найбільші запаси лікувальних вод знаходиться на курорті Хмельник у Вінницькій області. Тут запаси радонових вод становлять 3120 куб. м на Добу. їх видобувають із свердловин глибиною 90-200 м і використовують для ванн.


У СВІТІ КІНО

З 1909 року український актор О.М. Олексієнко поставив у Харкові художні фільми за літературними творами "Як вони женихалися, або Три кохання в мішках" (за М.В.Гоголем), "Москаль-чарівник" (за І.П.Котляревським), "Як ковбаса і чарка, то минеться і сварка" (за М.П.Старицьким). В цих фільмах він виступав як декоратор.

***

Першим звуковим фільмом українського кінематографу була стрічка "Симфонія Донбасу", знята у 1930 році. Це був перший звуковий документальний фільм, знятий на Київській кінофабриці режисером Д. Вартовим.

***

Первістком українського кіно для дітей була стрічка "Марійка", яку в 1925 році зняв А. Лундін за сценарієм М. Романівської за її ж однойменною повістю на Одеській кіностудії.

***

Перші мультиплікаційні фільми в Україні з'явилися у 1927 році у центральній мультиплікаційній майстерні в Києві: художник В.Дев'ятін зробив мультиплікаційну одночастівку "Українізація" про вивчення української мови, а В. Леванжовський поставив "Казку про солом'яного бичка", поклавши в основу сценарія сюжет популярної казки.

***

Перший кольоровий український фільм — стрічка М. Екка "Сорочинський ярмарок" — екранізація М.В. Гоголя, створений у 1939 році.

***

Перший український широкоформатний фільм під назвою "Закон Антарктиди" було знято у 1936 році на Київській кіностудії ім. О.П. Довженка.

***

Спеціально створена соціологічна група провела у 1988 році опитування серед спеціалістів-мистецтвознавців. Було названо близько 50 фільмів, з них найкращі 10 такі: 1."Земля" (О.Довженко); 2. "Тіні забутих предків" (С.Параджанов); 3. "Камінний хрест" (Л.Осика); 4. "Звенигора" (О.Довженко), 5. "Білий птах з чорною ознакою" (Ю. Іллєнко); 6. "Богдан Хмельницький" (І.Савченко); 7. "Арсенал" (О.Довженко); 8. "Коліївщина" (І. Кавалерідзе); 9. "Комісари" (М.Мащенко); 10. "Криниця для спраглих" (Ю. Іллєнко).

***

Найбільшу кількість нагород серед українських фільмів отримала кінострічка "Тіні забутих предків" С.Параджанова. Вона здобула на республіканських та міжнародних оглядах, конкурсах і фестивалях близько 150 призів, медалей та інших нагород.

***

Найстаріше в Україні підприємство по виробництву художніх фільмів — Одеська кіностудія, заснована 1919 році на базі націоналізованого приватного підприємства.

***

Найбільшим підприємством по виробництву художніх фільмів в Україні є Київська кіностудія імені О.П. Довженка, збудована у 1928 році як Київська кінофабрика ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління). З 1930 року мала назву "Українофільм", з 1939 — Київська кіностудія, якій у 1957 році присвоєно ім'я О.П.Довженка. Головний павільйон площею понад 3000 кв. м довгий час був найбільшим в Європі.

***

Найбільший кінотеатр в Україні — "Київ", збудований в Києві у 1952 році. В ньому просторі фойє і три зали для глядачів. Два з них — "Червоний" та "Блакитний" — на 525 місць кожний, малий зал — на 250 місць. Для будівництва кінотеатру вперше в Україні засновано спеціальну акустичну штукатурку.

***

Найбільший кінозал в Україні розташовано у столичному кінотеатрі "Київська Русь", збудованому 1982 року. Зал розрахований на 1800 місць і пристосований для показу широкоформатних, широкоекранних фільмів й стрічок звичайного формату.
Нещодавно, коли світ відзначав століття кінематографу, по всіх усюдах знову згадувалися імена братів Люм'єр — Луї та Оггоста, яким приписується винахід "живої фотографії", та день 28 грудня 1895 р., коли в "Гранкафе" на бульварі Капуцинів у Парижі вони продемонстрували свій перший фільм — вихід робітників з фабрики. Але в дійсності кінематограф майже на два роки старший, бо ще 9 січня 1894 року перший в світі кіносеанс продемонстрував учасникам IX з'їзду природодослідників Російської Імперії у Москві механік Новоросійського (тепер Одеського) університету Йосип Андрійович Тимченко. Перший фільм показав кавалеристів та метальників списів у русі. Кінетоскоп Тимченка був взятий як експонат до Політехнічного музею Росії. Хто ж такий Йосип Тимченко? Син кріпака з Харківщини, механік університетських майстерень, а згодом судноремонтних заводів, він уславився як талановитий винахідник. Ще б пак! Адже саме йому належить авторство першого в Україні (та й тодішній Росії) електричного годинника, унікальних манометрів, автоматичної телефонної станції. За свої винаходи Й.Тимченко був удостоєний чотирьох золотих і трьох срібних медалей. Але, безумовно, кінетоскоп Тимченка — одна з вершин його досягнень.
Чому ж першість у світі винаходу кінематографа українським механіком широко не відома? Може, тому, що після демонс трації першого в світі фільму Й.Тимченком в 1894 році цар Микола II заявив: "Все це нісенітниці, жодного
значення таким дрібницям надавати не варто..." Помилявся російський цар, але про талановитого українця забули і згадали аж сьогодні, коли Україна стала незалежною.


ФАКТИ НАШОЇ КУЛЬТУРИ

Музичний геній світу Людвиг Бетховен створив 32 сонети для фортепіано, одна з яких написана на українську тему і була присвячена графові Андрію Розумовському, синові генерала Кирила Розумовського, в палаці якого у Відні він часто концертував. Також у "Фіналі" сонети "Пасіоната" та в славнозвісних квартетах Бетховена зустрічаються українські теми, з якими композитор познайомився у виступах придворного хору графа Андрія Розумовського. Присвятив Бетховен йому і свою чудову п'яту симфонію, так звану "Пастораль".

***

Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ, поет Вольтер написав книжку "Історія Карла XII", яку до кінця XIX ст. було перевидано понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У своєму творі Вольтер писав про Україну: "Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав". Мазепу він описував так: "Це була відважна людина, далекозора, невтомна в праці, хоч і поважного віку".

***

Автор першого українського наукового українсько-російського словника — поет і письменник Борис Грінченко.

***

Боротьбі Івана Мазепи за незалежність України від Росії присвятили свої твори французький письменник Віктор Гюго та англійський Байрон. Французький композитор Еміль Неріні написав оперу "Мазепа", яку 11 лютого 1925 року було поставлено у Великому театрі в Бордо. А 1872 року було написано оперу "Мазепа" французьким композитором Пурні.

***

Ймовірний перший автор музики до «Наталки-Полтавки» — Єдлічка Адльйоз (1819-1894) — український композитор чеського походження.

***

Автор першої граматики української мови (видана російською мовою) — Олександр Павловський ("Граматика малоросійського наречія").

***

Перша в Україні фабрика виникла в Янові біля Львова у 1522 році.

***

Думки вчених щодо виникнення слова "Русь" розходяться. Деякі з них вважають, що воно походить від слова "ruotsі" — фінської назви шведів, яка походить з давньош-ведського слова "rodr" (грести). Оскільки фінни підтримували зв'язки як із шведами, так і зі слов'янами, припускають, що свою назву для перших вони застосували і для останніх. Інші вчені слово "Русь" пов'язують з назвами річок Рось й Русна в центральній Україна. Представники третьої гіпотези припускають можливість існування зв'язку між цим словом і назвою кочового племені роксоланів, яка походить від ірландського слова "rhos", що значить "світло". Що стосується самого слова "Русь", то, як виявляється, ним спочатку називали варягів, потім землі полян у центральній Україні, а згодом ту політичну єдність, що стала називатися Київською Руссю.

***

Батьком української історії вважають Нестора. Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятирічним юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком нашої історії. Усі історики сходяться на тому, що був він надзвичайно освіченою людиною, добре знав давньоруські й іноземні літописи. Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис. Але правильніше його називати письменником та істориком. І не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї української історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді (згадаймо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправу княгині Ольги з жителями міста Іскоростеня).

***

Нещодавно в ближніх печерах Київської лаври знайдено прах майже 900 років тому похованого тут Нестора. Після вивчення черепа історика скульптори виліпили його ймовірний портрет: високе чоло, аскетичне обличчя ченця, задумливий погляд.
Іларіон — перший архієрей Русі не з грецьких, що їх призначав константинопольський патріарх, а з руських духовних осіб.

***

У тексті "Слова о полку Ігоревім" немало загадкових місць, які важко зрозуміти нашим сучасникам. Але, мабуть, найбільша загадка — сам автор твору. Його імені історія не зберегла. Десятки різних захоплюючих гіпотез висловлюють учені, щоб відповісти на це запитання. Одні пропонують шукати, автора серед князів, інші — поміж дружинників походу на половців, треті — в монастирських келіях, де при тьмяному світлі свічки творилися літописи.

***

Нещодавно український вчений Л.Махновець видав монографію під назвою "Про автора "Слова о полку Ігоревім". Ретельно проаналізувавши життєві біографії, суспільне становище і ступінь близькості до князя Ігоря кількох тисяч його сучасників, автор назвав ім'я людини, що, за його переконанням, є автором поеми. Це — Володимир Ярославич, син галицького князя Осмомисла, батько Ігоревої дружини — Ярославни. Л.Махновець характеризує його як людину, що володіла енциклопедичними знаннями, інтелігента свого століття.

***

Інокентія Гізеля (бл. 1600-1683), професора і ректора Києво-Могилянської академії (1646 р.), його сучасники називали українським Арістотелем. Про універсальність обдарованості Гізеля та глибину його філософського мислення особливо переконливо свідчить висловлена ним ще в 40-х роках XVII ст. думка про незнищенність матерії. Отже, він більше, як на століття випередив Лавуазьє і Ломоносова у вирішенні одного з найважливіших питань філософії.

***

Дійсним винахідником "рентгенівських променів" є не німецький вчений Рентген, а видатний український вчений Іван Пулюй (1845-1918). Цікаво, що він відразу зрозумів їхню важливість для лікарської діагностики. Його знімки в рентгенівських променях 80-х років минулого століття значно докладніші й багатші, ніж знімки К.Рентгена, зроблені в 90-х роках. Чому ж тоді весь світ знає Рентгена і не знає Пулюя? Справа в тому, що наш вчений не робив рекламу своєму винаходу, а Рентген — навпаки.

***

Наш сучасник, відомий вчений-енциклопедист, учень великого Резерфорда Петро Капіца (1894-1985), не приховував свого українського походження. З цього приводу одного разу стався цікавий випадок. В Москві було прийнято запрошувати на дипломатичні прийоми видатних вчених, артистів, письменників. П. Капіца на один з таких прийомів з'явився, як годиться, в костюмі, але в українській вишиванці. Цим обурився М.С.Хрущов, який, помітивши вишиванку, мало не відправив відомого академіка додому. Але той не знітився, покликав А. Громику, міністра зовнішніх справ СССР. Міністр як експерт у міжнародних справах засвідчив, що національний одяг міжнародного етикету не порушує, принагідно вказавши на дружину індійського посла, одягнуту в сарі.

***

Будучи визначним фізиком-теоретиком, лауреатом Нобелівської премії, Капіца добре знав філософські праці українських вчених, зокрема Г.Сковороди. Дізнавшись від П. Капіци про геніальний вислів Сковороди щодо правди, яка всюди є простою, а складною буває тільки брехня, Ернст Резерфорд тримав ці слова завжди перед очима, під склом на письмовому столі.

***

Найдавнішими українськими родами вважаються роди князів, бояр та старшини — роди Острозьких, Галицьких, Тарновських, Дорошенків, Ркліцьких, Стефановичів-Донцових, Апостолів, Христоіановичів, Довглевських, Круп'янських, Остряшкових, Заславських, Корибутовичів, Збаразьких, Четвертинських, Ружинських, Островських, Друцьких, Головнів-Острожецьких, Лизогубів, Кульчитських, Бережницьких, Березовських, Білинських, Добрянських, Яровських, Комарницьких, Кропивницьких, Крушельниць-ких, Чарнецьких, Чайковських, Дідушинських і т.д. — до 1000 родів. Але чи не найдавнішим є рід Драго-Сасів. Або, точніше кажучи, це один з першородів, бо рід гербу "Сас" сам об'єднує біля 150 більш пізніших родів. Зрозуміло, що родовід вела тільки українська шляхта, а раніше — княжа та боярська верхівка, тобто українська еліта тих часів.

***

Перший український супутник "Січ" працює в космосі з 1995 року в інтересах народного господарства й Міністерства оборони України.

***

Українські фахівці з космічної техніки та космонавігації беруть участь в 25 міжнародних наукових проектах разом з колегами з Австрії, Італії, Угорщини, Польщі, Росії, Китаю, США, Франції.

***

Глобальна система міжнародного космічного зв'язку "Глобар-Стар-проект" матиме 36 супутників зв'язку на українських ракетоносіях "Зенит".


У СВІТІ КНИЖОК

Найдавніша з книг, що збереглася до нашого часу, надрукована на території України кириличним шрифтом. Це "Апостол", виданий 15 лютого 1574 року у Львові Іваном Федоровичем (Іваном Федоровим). Це єдина книга, випущена ним у Львові. Однак на могильній плиті Івана Федоровича було вирізано, між іншим, що він своєю працею "друкування занедбале відновив", можливо, мають тут на увазі кириличні друки, призначені для України, що їх випустив у Кракові Святополк Фіоль.

***

Ще й досі зберігся зобобон, що вкрасти книжку чи не повернути її господареві — не гріх. Через це з давніх часів було вироблено особливі заходи проти книгокрадів. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковувалися до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших за ходів проти цього зла був засіб, який широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або й лайка до того, хто захотів би книжку привласнити. В давні часи такий спосіб виявлявся ефективним. Ось зразки таких написів: "Хто хотів би цю книжку віддалити з цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом", "Хай ця книга перебуває в цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь, і хай точить його невсипущий черв'як". Незважаючи на такі прокляття, книги все-таки крали: нові їх власники, щоб зняти з себе прокляття, старанно відшкрібали чи виривали "страшні" написи.

***

Як вихідну картку в старій книзі під текстом літописів, збірників, повчань старі писарі лишали записку від себе, укладену здебільшого у формі молитви з оправданням своєї нетямучості і висловлюючи радість, що важка праця переписування закінчилася. Такі записи часто укладалися афористично, на зразок: "Радіє заєць, утікши із сіті, радіє віл, дооравши ниву, — так само радіє і писар, дописавши книгу". Закінчується книга дуже часто проханням: помилки виправляти, а переписувача не проклинати. Загалом наші предки дивилися на книжку з великою повагою і ставилися до неї дуже серйозно. "Шукай пожитку в книгах, в духовному харчі і доступишся вічного життя!" — радив один із таких переписувачів Іван Томашівський ще в 1680 році.

***

Умільці багатьох країн створили цілу низку мініатюрних книжок, але мікромініатюрна книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, — найменша у світі: її площа — 0.6 кв. мм. Не майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

***

7 лютого 2003 року мине 520 років з того часу, як вийшла в світ перша друкована книга українського автора. Це було "Прогностичне судження на 1483 рік..." відомого українського вченого XV ст. Юрія Котермака (Дрогобича), видане в Римі у друкарні Еухаріуса Зільбера. Юрій Котермак — магістр, доктор філософії та медицини, ректор знаменитого Болонського університету, професор і декан медичного факультету Київського університету, королівський лікар, автор багатьох праць з астрономії. Серед учнів Котермака були відомий поет-гуманіст Конрад Цельтес, молодий М.Копернік. Таким був наш славетний дрогобичанин Юрій Котермак, син простого ремісника. Багато встиг, а ще більше не встиг зробити за 44 роки короткого й бурхливого життя в науці вітчизняний вчений-гуманіст, вчений-патріот.


ЦІКАВЕ ПРО СЛОВО

Найдовшим словом в українській мові, що містить тридцять літер, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів.

***

Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити" — 45.

***

Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.

***

Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької — той, що вертається, тобто слово, словосполучення чи фраза, які можна читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання й значення залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквенних перевертнів досить багато, а ось семибуквенних поки відомо усього два: "ротатор" і "тартрат" (сіль винної кислоти). Якщо йдеться про фрази паліндроми, то до найдовших належить "Я несу гусеня". Інколи укладачі композицій не враховують букви "й", "ь" або здвоєнні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій — справа непроста. У цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є "Аргентина манить негра".

***

1880 року в Одесі вийшла унікальна наукова розвідка польського і російського філолога Михайла Красуського "Древность малороссийского языка", де українська мова розглядається як праматір народів Індії та Європи. Колосальні знання багатьох мов привели вченого до висновку, що українська мова старша за грецьку, латинську, старослов'янську мови. Аргументацію неординарної думки вчений розпочинає з доказів походження чисел, якими користуються арійські народи, матеріалом української мови. Число один (1), на думку автора книжки, походить від українського одвін, яке з часом перетворилося на один. Таким чином утворено назви чисел в італійській, грецькій, німецькій мовах, у санскриті і т.д. Автор порівняв і звуки у індоєвропейських мовах. Наприклад, наші слова "багато", "був", "вітання", а в санскриті — "багута", "бгу", "віта". Один із висновків вченого такий: "... все, що я виклав, здається, не припускає сумніву в тому, що, як малоросійська, так і російська мови розвивалися самостійно". Отож, донедавна твердження учених про мову старослов'янську як основу мови українців, білорусів та росіян можна піддати сумніву.


ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...

... вирушаючи волами по сіль переважно до Азовського і Чорного морів, чумаки брали з собою півня, який був для них своєрідним годинником. Адже, не маючи ні годинників, ні карт, вони вміли визначати час і свій маршрут. А орієнтиром маршруту слугувало сузір'я Чумацький шлях.

***

... новорічна ялинка з'явилась в Україні в XVII ст. за наказом Петра І, хоча на Західній Україні її влаштовували значно раніше. У наших пращурів цю роль виконував Дідух. До прийняття християнства Новий рік святкували напровесні.

***

... промисел і професія людей, які добували мед за часів Київської Русі, називалося бортництво і бортники. А перша згадка про цей промисел зафіксована в "Руській правді".

***

... найдавніша писанка зберігається у Київському історичному музеї. На ній відтворено образ богині Берегині. Писанки виготовляли дівчата з нагоди Великодня і дарували їх хлопцям.

***

... місце, де мали зводити оселю або копати криницю, наші предки визначали ось яким чином. На вибране для спорудження оселі місце ввечері насипали кілька жменьок зерна. Якщо вранці збіжжя не було поруйноване, то вважалося, що місце придатне для життя. Коли ж поклювали птахи або поточили миші — не придатне. Джерела для криниць виявляли за допомогою дерев'яного вугілля, яєць, вовни чи листка лопуха, залишаючи їх на ніч. Якщо вони були зволожені або на них з'являлися краплини, то тут і копали колодязь.

***

... найбільш незвичайною грушею може вважатися та, що росте в Макарівському районі на Київщині. Звуть її писанкою за те, що її плоди хтось ніби й справді розмалював барвистою веселкою. Від плодоніжки до чашечки на них неначе пензлем наведено зелені і червонуваті смужечки на жовтому тлі. А з боку, повернутому на південь, груші мають ще й розмитий рум'янець.

***

... експериментальні дослідження показали, що деякі види дерев чемов "підзаряджають" людський організм своєю біологічною енергій інші ж, навпаки, "висмоктують" її.

Найбільш "живильними" деревами для більшості людей є дуб та каштан. "Висмоктують" ж енергію, за переказами наших дідусів та бабусь, тополя і осика, що було перевірено експериментом, проведеним 1983 року в Києві. Ці властивості, на думку дослідників, однаково корисні людям. Коли людина має хронічну хворобу або просто перевтомлена, дерева "підживлюють" її ослаблений організм своєю біологічною енергією і, навпаки, в разі перенапруги організму від гострого захворювання "висмоктують" хворобу, посиливши захисні функції.

***

... що означають слова "соб" та "цабе"? Коли орали волами, за плугом йшов орач, а волів вів погонич, ідучи біля лівого вола по ще не зораній ниві Правий віл ступав борозною, і він називався борозенним. А воли час від часу збочували. І тоді орач гукав погоничеві або: "К собі!", тобто "ліворуч" — із цього вийшло "соб", або: "Од себе!", тобто "праворуч" — з цього вийшла "цабе". Борозенний віл завжди норовив вийти на тверду незорану землю, і тому найчастіше чулося оте "цабе". Звідси і пішла примовка: "Велике цабе" — тобто "велике начальство".

***

...між колядками і щедрівками є відмінність. Колядки та щедрівки, як ви знаєте, виконувались під час різдвяних та новорічних свят. Перші були прерогативою парубочих гуртів, а другі — дівочих. Колядували протягом кількох днів, починаючи від Різдва, а щедрувати починали лише напередодні Нового року.

***

... в Україні був звичай влаштовувати весілля батькам. За яких умов відбувався цей обряд і як він називався? Вінець, або весілля батьків, влаштовували на третій день весілля останньої дитини за умови, якщо старші одружені діти також жили в парі.

***

... сучасні дослідники з подивом для себе відкрили, що біоритми дуба, цього патріарху лісу, щедро оспіваного народом, збігаються з частотою биття нашого серця.


З ІСТОРІЇ ТЕАТРУ

Найдавніше зображення театральної вистави знайдено на фресці Софійського собору у Києві, на якій зображено скоморохів епохи Київської Русі. Вистава, судячи з фрески, починалася прологом: один скоморох, відкриваючи завісу, звертається до глядачів. У центрі — танці у супроводі двох музикантів із струнними інструментами. Один, танцюючи, грає на флейті, другий б'є у тарілки.
Найдавніший опис драматичної вистави на території України лишив нам польсько-український поет XVII ст. Бартоломей Зиморович у своїй "Історії міста Львова", написаній латинською мовою.

***

У 1631 році проповідник Успенської церкви і вчитель Львівської братської школи Іоаникій Волкович видав "Розмишлянє в муце Христа спасителя нашего, притым Веселая радость з триумфального его воскресения". Його твір — не декламація, а діалог, і через це він вважається першою спробою великодньої драми.

***

Найстарішою з датованих пам'яток української шкільної драматургії є п'єса невідомого автора "Алексей, человек божий", розіграна в 1673 році на честь Олексія Михайловича "в знаменіє вернаго подданства через шляхетную молодь студентськую в Колегіуму Києво-Могілеанскому на публічном діалоге". Надрукована в 1674 році в Києво-Печерській лаврі.

***

Початки українського аматорського театру належить до 7 квітня 1730 року, коли в будинку глухівського заводчика І. Миклашевського відбулася вистава.

***

Перший український стаціонарний театр організував у 1906 році М.К.Садовський. Перші вистави він показав у Полтаві, а з 1907 року працював у Києві.


Перший український професійний оперний театр "Музична драма" було відкрито у 1919 році в Києві.

***

Руїни театрів античного типу у Херсонесі та Ольвії залишились до наших часів. Це були театри під відкритим небом, у центрі знаходився круглий майданчик для акторів і хору, а місця глядачів йшли уступами вгору.

***

Найстаріший в Україні театр було збудовано в Харкові у 1789 році, згодом у Києві (1806), Одесі (1810).

***

Найстаріша з існуючих нині театральних будівель в Україні споруджена 1843 року у Львові. Зараз тут міститься Український драматичний театр імені М. Заньковецької. Раніше це був Старий театр — найбільша свого часу театральна споруда в Європі.
Найбільше "театральне" місто в Україні — Київ, в якому 25 театрів. Щодо областей, то першість за Одеською — 10 театрів, Львівською — 9, Кримською та Дніпропетровською — по 8.


З ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ

Чи знаєте ви, що красунями Канади кілька разів обиралися й українки. Так, у 1972 році красунею Канади було обрано Донну Савицьку, що народилася в місті Кітченері, штат Онтаріо. Вона закінчила драматично-балетну школу, навчалася в університеті у Кітченері. Джоуді Ратледж (з родини Вавринюків) — красуня Канади 1983 року. Після закінчення Манітобського університету займалася проектуванням моди. На конкурсі в Торонто була обрана красунею Канади.
Ліза Савка народилася у Вінніпезі. Є учасницею танцювального ансамблю "Орлан" та парафіяльного хору Української католицької церкви св. Миколая. Спортсменка. Шістнадцятилітньою була обрана красунею підлітків Канади з 39 конкуренток із усієї Канади (1986 рік).
Але не лише в Канаді перемагають на конкурсах краси молоді дівчата-українки. Так, "Міс Америкою 1988" стала американська українка Кей Лені Рей Рафко.

***

Одним із найсильніших хорових колективів у США зараз є капела бандуристів імені Тараса Шевченка в Детройті. її історія сягає 1918 року. Частина складу хору на чолі з диригентом Григорієм Китастим прибула до СІЛА 1949 року із Західної Німеччини. Основу капели становлять представники української інтелігенції — люди різних професій, народженні у воєнні та повоєнні роки. Багато з них поряд з вищою освітою за спеціальністю мають також професійну музичну освіту, що сприяє високому рівню капели і великому успіхові у слухачів.

***

"Батьком" українського народного співу в Америці називають композитора, диригента і хормейстера Олександра Кошиця (1875-1944).

***

Перші українські емігранти до Канади прибули, як вважає більшість дослідників, 7 вересня 1891 року. Ними були селяни з села Небилів Іван Пилипів і Василь Єленяк, які висадилися з пароплава "Орегон" у порту Галіфакс. Щоправда, є думка, що українці могли з'явитись в Канаді і раніше, разом з менонітами (протестантами голландського та німецького походження) — переселенцями з царської Росії, — або ж могли переїхати з території США. Проте вірогідних доказів цього не існує.

***

Першим українським емігрантом до США був, як вважають, Андрій Гончаренко, походженням з Київщини, колишній чернець Києво-Печерської лаври, який брав участь в антикріпосницькому русі і зазнав переслідувань з боку царських властей. 1 січня 1865 року він прибув до Бостона, потім перебрався до Нью-Йорка, згодом — до Сан-Франціско. У 1868-1872 роках видавав двотижневик "Аляска Геральд" російською та англійською мовами.

***

Перші українці в Туреччині з'явилися не за власною волею. Це були раби і полонені, яких продавали на невільницьких ринках Близького Сходу спочатку татари, а згодом і турки. Переважно молоді чоловіки та жінки використовувалися на важких фізичних роботах, у домашньому господарстві. З молодих хлопчиків і немовлят, захоплених в Україні, виховувалися яничари, що, не знаючи батьківщини, були підпорою влади турецьких султанів і відзначалися сміливістю і особливою жорстокістю.
Дівчата часто потрапляли до гаремів. Одна з них, легендарна Роксолана (справжнє ім'я — Настя Лісовська) з Рогатина ( нині Івано-Франківської обл.), стала дружиною турецького султана Сулеймана II (Прекрасного). У 1520 році її полонили кримські татари і продали до султанського гарему. Роксолана відіграла значну роль у політичному житті Османської імперії 20-50-х років XVI ст., відмовляючи султана від походів на Україну.

***

Одними з найстаріших українських періодичних видань в США є лемківські. У 1922 році Лемківський комітет почав видавати у Нью-Йорку двотижневу газету "Лемковина" (перші редактори — В. Гладяк та С.Пиж). З квітня 1928 року почав виходити журнал "Лемко", редактором якого був Д.Вислоцький. З грудня 1939 року на його базі почала виходити газета "Карпатська Русь" — друкований орган Лемко-Союзу, який існує й досі (редактор — О.Восток). Кілька років (з 1978) виходив лемківський ілюстрований молодіжний англомовний щоквартальник "Карпати".

***

У США працює чимало архітекторів, що займаються проектуванням і будівництвом храмів. Наприклад, церкву-монумент в пам'ять про голод в Україні у 30-ті роки спроектував у Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі) Юрій Кодак (син письменника Степана Васильченка), який жив в Оттаві (Канада).

***

Перші вихідці з України з'явилися в Данії ще на початку XI ст. У 1067 році дочка Ярослава Мудрого Єлизавета одружилась з датським королем Свейном. Родинні зв'язки з датською королівською сім'єю мали також князі Мстислав і Володимир Мономахи.

***

У 1933 році незначна частина українців поселилися в місті Люксембурзі та його околицях. Від того часу була заснована "Українська громада у Великім князівстві Люксембург", яка об'єднує нині кілька десятків родин. Цей осередок підтримує тісні контакти з українськими етнічними групами у Франції, Канаді, США, в інших країнах Сходу.

***

В Голландії перші українці з'явилися у ХУІІ-ХУШ ст. Це були студенти, які навчалися в місцевих університетах. Невеликі групи заробітчан із Західної України — селяни і робітники — прибули сюди перед 1914 роком. Одиниці з числа політичних емігрантів поселилися в Голландії після 1920 року. Переважна більшість українців, які нині населяють цю країну, приїхала одразу після закінчення другої світової війни з німецьких таборів для переміщених осіб. Голландська етнічна група українців налічує близько тисячі чоловік. Зайняті вони здебільшого в промисловості і сфері обслуговування.

***

У 1948 році у Філадельфії була створена Федерація українських жіночих організацій, яка об'єднала громадські осередки українських жінок США, Канади, ФРН, Бельгії, Аргентини, Франції, Венесуели, Бразилії. На час створення організація налічувала 22 тис. жінок. Крім того, у США діють Українсько-американська жіноча допомогова організація, яка займається питаннями соціального страхування, а також Об'єднання жінок оборони чотирьох свобод України — "свободи слова, релігії, свободи від страху і голоду".

***

Український літературний рух у Канаді почався у 1900-ті роки. В основному тоді створювалися коломийки, в яких перші поселенці висловлювали свою тугу за рідним краєм, співали про труднощі, що з ними вони зустрічалися на нових поселеннях. Серед перших поетів цього народного типу був І .Федик, збірка пісень якого була настільки популярною, що до 1927 року розійшлася в кількості 50 тис. примірників.

***

Першою українкою, яку було обрано провінційним депутатом у Канаді, була Марія Фодчук-Баттен, юрист, посол, судця. У 1964 році вона отримала призначення на місце судді від прем'єра Канади Пітервона. Вона була першою жінкою у законодавстві і другою жінкою-суддею у Канаді.

***

Українська діаспора Північної Америки дуже багата на чисельні молодіжні організації. Найбільші серед них — Молодь української національності, Союз української молоді Америки, Об'єднання українських академічних і студентських товариств "Зарево", Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ), Союз українських студентських товариств Америки (СУСТА), Товариство української студіюючої молоді та ін.

***

Існують дані, які свідчать, що українці мешкали у Венесуелі вже на початку XIX ст., за часів іспанського панування. У портовому місті Маракайо існував готель "Україна", який користувався особливими привілеями властей. У цьому ж місті до сього часу збереглася вілла "Україна", побудована 1930 року. Вона належала Михайлові Стибіцькому з Києва, який взяв собі ім'я Мітель Роля і брав активну участь у визвольній боротьбі венесуельського народу проти іспанських колонізаторів, дослужившись до чину інженер-полковника.

***

Фундація імені Івана Багряного започаткована 22 роки тому членами УРДП. Це суто добровільна організація, головне завдання якої — впровадження ідей І.Багряного через публікацію і поширення його творів, видання книжок, споріднених його ідеям. Очолює фундацію Анатолій Лисий (СІЛА), який є також представником Координаційного комітету допомоги Україні (ККДУ). Заснований у 1991 році, Комітет провадить велику роботу. У 1993 році, наприклад, за його сприянням було видано читанки для середніх шкіл України, перевидано "Історію України" Д. Дорошенка для шкіл та вузів, було надано грошову допомогу донецькій газеті "Східний часопис".

***

Українська преса з'явилася в Австралії одночасно з організованим переселенням В цю країну деякої частини українських емігрантів з Європи. Серед газет першою (з 1949 року) почала виходити "Вільна Думка"; вона видається і досі в Сіднеї як позапартійна і позаконфесійна газета, що опирається на підтримку читачів.

***

Радіомовлення українською мовою в Канаді почалося у 1930-х роках, коли народні доми, освітні і політичні організації готували передачі силами своїх членів, зокрема хорів; пізніше в передачах почали вживати платівки. Радіомовлення фінансувала громадськість, зокрема передачі Різдвяних і Великодніх програм,. З приїздом нової еміграції українське радіомовлення пожвавилось. Їх влаштовують окремі релігійні і національні організації, а фінансують українські і не українські фірми. Деякі з них мають високий мистецький рівень і поширюють українську хорову та музичну культуру.

***

Помітним явищем української літератури на Заході є творчість так званої "Нью-Йоркської групи поетів" — Богдана Бойчука (США), Богдана Рубчака (США), Юрія Тар-навського (США), Віри Вовк (Ріо-де-Жанейро), Емми Андієвської (Німеччина), Патриції Килини (американки за походженням, що пише вірші українською мовою). Назва "Нью-Йоркська група поетів" виникла у 1958 році. Їх спільна праця — збірки творів "Нова поезія". Група видала збірку поезій І.Драча англійською мовою у перекладі Стенлі К'юніца.

***

Найбільшими українськими видавничими центрами у США є "Пролог" (останніми роками видав у США цілий ряд творів видатних українських письменників) і Український науковий інститут Гарварда (УНІГ).

***

У бібліотеці Конгресу США у Вашінгтоні в 1989 році було відкрито українську секцію, яка налічує близько 70 тис. томів україніки, зокрема 912 книжок Шевченкіани. Бібліотека Конгресу видала у 1990 році бібліографічний покажчик "Шевченкіана в Конгресовій бібліотеці". Секція епізодично влаштовує виставки українських книг, приурочені до знаменних подій в українській історії та роковин видатних українських письменників.

***

Найбільші зібрання українських книг в США мають два університети Чікаго, Гарвардський і Колумбійський університети, Гуверівський інститут у Станфорді (штат Каліфорнія), Нью-Йоркська публічна бібліотека.

***

Всесвітнє визнання здобував українець Олександр Архипенко (1887-1964), який прибув до США 1923 року. Він увійшов в історію мистецтва як один з основоположників і яскравих представників так званої кубістичної скульптури. У США О.Архипенко створив понад 750 композицій, багато з яких експонувалися в найбільших музеях світу.

***

Тексти подаються або перевірені за такими джерелами:

1. Боровик М. Століття українського поселення (1891-1991).— Монреаль -Оттава-Канада, 1991.
2. Волчко-Кульчицький І. Історія села Кульчиць і роду Дра-го-Сасів. — Дрогобич: Відродження, 1995.
3. Воротюк С. Брати Люм'єр були опісля // Голос України. — №123 (1373), 6.07.96.
4. Гаско М. У колі шевченкових та гоголевих друзів. — К. : Рад. письменник, 1980.
5. Енциклопедія української діаспори. - т. 4 — Київ-Нью-Йорк-Чікаго-Мельборн, 1995.
6. Зарубіжні українці /С.ЮЛазебник, Л. О. Лещенко та ін. — К.: Україна, 1991.
7. Ісаєвич Я. Юрій Дрогобич. — К.: Молодь, 1972.
8. Компан О. Під опікою Кліо // Вітчизна. — № 6, 1981.
9. Нужна О. Людина, яка формувала світ // Голос України.
— №20(1270), 1.02.96.
10. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України / Упор. Г. Маценко. —Львів, 1992.
11. Шевчук В. Із вершин та низин. Книжка цікавих фактів із історії української літератури. — К.: Дніпро, 1990.

В избранное

Рейтинг: 19

vote

Комментарии (18)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
  • Добре пишеш, головне, талановито.

    • Freak2011-01-24 15:58

      "З точки зору фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики). З точки зору лексики близькими до української є також польська (70% спільної лексики), словацька (68% спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62% спільної лексики)"

      <br>

      по всем русским каналам идет пропаганда того что украинский произошёл от русского и даже что украиский искусственно придуманный в начале 20 века. А ты им бесплатно прислуживаешь. Еще не понятно кто из нас продукт. Разберись сначала во всем потом будешь мне рассказывать!

      • jakudza2011-01-24 15:47

        Если на клетке со слоном висит табличка "лев" - не верь написанному.

        "Почему активно протестуют против самого статуса украинского языка, как государственного в Украине?" - ни разу в жизни не слышал таких протестов..

        "Язык России лишь с огромной натяжкой можно назвать "русским" и тем более "славянским"..." - ваще клиника

        Недосмотрел, унылое г.

        Больше спорить не буду, смысла не вижу. Ты хаваешь этот государственный агитпроп, даже не пытаясь увидеть суть? А ещё панк! Продукт системы.

        • Freak2011-01-24 15:09

          а об украинском языке здесь все можешь почитать:

          uk.wikipedia.org/wiki/Українська

          • Freak2011-01-24 14:49

            по поводу гробницы, нужно поехать и самому увидеть. Я этого не слышал раньше но знаю точно что на территории Украины оселедець был намного раньше казаков. Почитай как в летописях описывают портрет Киевского князя - Святослава! Вылитый казак.

            www.youtube.com/watch ?v=RWHdsPeAg7A здесь ты найдешь все ответы на все твои вопросы

            • jakudza2011-01-24 14:01

              "На гробниці фараона Хоремхеба, що правив у Єгипті 3400 років тому, зображені арії із "оселедцями" на голові"

              Ясно, учебник у тебя под рукой, но ты же сам можешь почитать летописи, и понять что язык в них - нифига не похож на украинский. Это ж явно тот же русский-московитский!

              Так тот язык, что у нас использовался для письменности - он откуда здесь взялся ?

              • Freak2011-01-24 13:54

                ответ на 89

                о Кириле и Мефодии мало что могу сказать знаю только то что болгары их своими называют

                • Freak2011-01-24 13:48

                  "За часів Русі, коли паралельно вживалися три мови — церковнослов'янська (самоназва «слов?нскъ ?зыкъ» — сучасною орфографією «словінський язик») для богослужінь, давньокиївська писемно-літературна (або давньоруська, давньоукраїнська[30], самоназва «р?скыи ?зыкъ» — сучасною орфографією «руський язик») для офіційного діловодства, та п'ять розмовних діалектів (два з них — києво-поліський та галицько-подільський — утворили українську мову) — розмовна мова Півдня Русі мовцями найімовірніше називалася «руським язиком» або «руською бесідою», тобто вживалася та сама назва, що й для відмінної від неї давньокиївської писемно-літературної мови[31][32][33]. Ю. Шевельов називає цей період розвитку української мови «давньоукраїнським»."

                  <br>

                  Так же доказательством того что у нас разговаривали на украинском языке в Киевской Руси свидетельствуют казаки, которые несли укр культуру и которые начали формироваться после распада Руси с простого народа - селянина.

                  • Freak2011-01-24 13:47

                    Покажи где ты видел на пирамидах казаков?

                    <br>

                    Ответ на 86

                    "Починаючи з середини XI ст. до XVIII ст. на території сучасної України у письмі широко використовувалася церковнослов'янська мова. Як правило, літописці та переписувачі на письмі не відтворювали реальної фонетики мови щоденного вжитку."

                    "У різні історичні періоди на території України одночасно використовувалися декілька мов, найчастіше їх було принаймні три: для церкви, для офіційного вжитку та розмовна мова.

                    • jakudza2011-01-24 13:23

                      Я не в России, просто школу давно уже закончил, поэтому и фалломорфирую от открытий типа "казаки с оселедцами на стенах египетских пирамид"

                      Почитай обсуждение на моём блоге

                      zhzh.info/blog/2011-01-07-752

                      Ответь на вопросы в постах 86, 89.

                      • Freak2011-01-24 12:42

                        Тебе напомнить в каких регионах был распространен так называемый "русский" язык?????

                        И который таковым начал называться только во времена Петра 1

                        Бредятина, это то чему вас в россии учат в школах, не удивительно что даже сам премьер росии позволяет себе делаеть такие заявления что якобы 2 Мировая была выиграна только за счет росии и росийских ресурсов. То есть все остальные страны мира херней страдали. Вот это я понимаю настоящая пропаганда промывка мозгов! Ясный и очевидный пример!

                        • jakudza2011-01-24 00:32

                          Текст - чистой воды "промывка мозгов", большая куча идеологической бредятины.

                          <br>

                          "Найдавніша згадка про «руську» (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року"

                          С какого перепугу русский = украинский ???!!!

                          <br><br>

                          zhzh.info/blog/2011-01-07-752

                          • полезная информация для ЗНО!!!

                            • А ти така і вреалі Sonia

                              • Sonica2009-04-14 19:07

                                Читала весь день и всю ночь- и то.....недочитала! Наверное- самый длинный

                                Создать блог
                                Реклама

                                Опрос

                                Вы верите в Бога?

                                Реклама