Василь Бородай - корифей мистецтва пластики

2009-12-20 12:49 37 274 Нравится

Про скульптора Василя Захаровича Бородая, народного художника СРСР, академіка Академії мистецтв України, професора, писала неодноразово. Тепер знову маю таку нагоду. Завжди уважно стежила за його творчістю і щоразу відзначала його виняткову майстерність. Доробок В.Бородая - це ціла епоха в українському образотворчому мистецтві.

Останнім часом ми не зустрічались, але кілька років тому відвідала майстерню Василя Захаровича, що на подвір'ї Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, і була вражена його доробком останніх років. Вік, а він уже людина доволі похила, не вплинув на його майстерність. Між нами відбулась цікава розмова, і я хочу дещо згадати. Василь Захарович похвалив мене за те, що я прийшла вчасно, як ми домовлялись. і я зрозуміла чому. Він любить порядок, що я відразу відчула, завітавши до його майстерні. Там панував зразковий лад, що не завжди характерно для майстерень художників. Це, між іншим, свідчить про принципову і цілеспрямовану вдачу господаря.

І от він мені тоді повідав, а мова йшла не тільки про мистецтво, а й, частково, про сучасний стан нашої країни (після проголошення в Україні незалежності): "До цього ставлюсь дуже позитивно, бо наша країна вирує, і це позитивно відбивається на творчому процесі. Справа в тому, що митцю ніякі директиви не допомагали і не допоможуть. У нашій професії - головне талант. і від нього треба відштовхуватись. Великою мірою все залежить і від працелюбства. Завжди треба пам'ятати, що у кожного митця є свій ідеал, у кожного буває творче піднесення і спад. Для нас головне - історія нашої країни, яка пройшла величезний і складний шлях. Добре, що тепер є гласність і можна відкрито говорити про наші досягнення і недоліки".

Бородай, разом із державою, пройшов складний шлях. Народився у Дніпропетровську, в родині поштаря. З дитинства малював. Коли трохи підріс, почав відвідувати музеї, особливо часто бував в історичному, де тоді ще працював відомий український історик і етнограф Дмитро Яворницький, якого батько Бородая добре знав. Це великою мірою підготувало ірунт до майбутніх уподобань митця. Однак одразу художником не став. У 15 років пішов не до художньої школи, а до Дніпропетровського ФЗУ "Юний металіст", по закінченні якого кілька років працював токарем на заводі. і все-таки любов до мистецтва перемогла. У 1936 році вступив до художнього училища, яке закінчив з відзнакою. На час закінчення мав уже кілька нагород на конкурсах, що дало йому право продовжити навчання в Ленінградській академії мистецтв. Та вибухнула Друга світова. Повернувшись з війни, старший лейтенант-розвідник В.Бородай став студентом Київського художнього інституту, де навчався у майстерні М.Лисенка. Диплом захистив у 36 років.

Уже навчаючись в інституті, виявив нахил до монументальної скульптури, однак часто звертавсь і до станкової, хоча сам Василь Захарович вважає, що основне місце у його творчості посідає саме монументальна пластика.

Ще перебуваючи в діючій армії, почав ліпити статую Олександра Невського. Згодом брав участь у конкурсах на проекти пам'ятників О.Пушкіну та l.М.Щорсу. У створенні останнього брав безпосередню участь як один з авторів. Монумент було встановлено у Києві на бульварі Тараса Шевченка.

Значною віхою у творчості митця став пам'ятник видатній українській поетесі Лесі Українки, який встановлено в Марийському парку Києва. Образ цієї мужньої, надзвичайно талановитої жінки заполонив увагу скульптора на багато років. Майстер намагався передати у творі не тільки вольовий характер поетеси, а насамперед її жіночність. Він прагнув показати її серед народу і тому встановив статую на невисокому постаменті, майже на землі. Робота відзначається витонченим ліпленням і майстерною пластикою.

Не можу обминути і пам'ятник, якого вже нема. Це скульптурна група, що донедавна височіла на теперішньому майдані Незалежності - пам'ятник, присвячений подіям Жовтневої революції. З точки зору художнього виконання це був досконалий твір. історія, якою б вона не була суворою, залишається історією і, можливо, не треба було руйнувати цей монумент, а перенести в парк чи сквер, де б і зберігались ці витвори радянського монументального мистецтва. Це, звичайно, була велика травма для скульптора, який віддав багато сил створенню цього монумента.

Одним з основних монументальних творів Бородая є монумент Батьківщині-матері в меморіальному комплексі "Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років". Над цим комплексом Бородай працював протягом семи років з колективом архітекторів та скульпторів. Фор-проект цього меморіалу виконали московські автори - скульптор Є.Вучетич і архітектор Є.Стамо. Оскільки Вучетич невдовзі помер, не довівши роботу до завершення, її було доручено групі під керівництвом В.Бородая. Задум був грандіозний і важкий для здійснення. Треба було врахувати складний рельєф місцевості. Основну статую Батьківщини-матері вирішили виготовити з нержавіючої сталі, а для митців це був новий матеріал, і вони мали швидко його освоїти. Подолати всі ці труднощі було нелегко. Крім основної статуї, автори створили ще кілька скульптурних груп, які символізували найважливіші етапи Великої Вітчизняної війни як на фронті, так і в тилу. Поруч із Бородаєм працювали його учні. Цю роботу було високо оцінено - удостоєно Ленінської премії.

із монументальних творів,виконаних Василем Захаровичем, заслуговує на увагу і пам'ятник партизанам у місті Яремчі та пам'ятник Кобзареві в Арров-парку в Нью-Йорку (США).

Тепер скульптор працює над пам'ятником івану Богуну для міста Харцизька в Донецькій області. Як уже зазначалось, В.Бородай постійно звертається і до станкової скульптури. Серед його композицій "Ранок" (із серії "По Єгипту").

Найбільше його цікавлять портрети. У них митець намагається, насамперед, правдиво передати особистість зображеного, розкрити внутрішній світ тієї чи іншої людини. Спілкування з цікавими людьми завжди його хвилює. До найкращих портретних творів скульптора можна віднести портрети П.Панча, Ю.Словацького, П.Тичини, Л.Ревуцького, В.Касіяна, Т. Яблонської, О.Федорова, а також дочки Галі, яка дуже рано пішла із життя.

В останні роки Бородай багато працює над дрібною пластикою, створює невеличкі жіночі постаті. Хоче створити статую легендарної української народної поетеси Марусі Чурай.

і наприкінці хочу зупинитись на монументальній роботі маестро, яка завоювала любов киян і, до певної міри, стала своєрідною емблемою міста. Це скульптурна композиція, що височить на березі Славутича - "Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь". Як і попередні твори митця, вона вражає своєю досконалою пластикою.

Усе життя Бородай провадив громадську роботу (майже 20 років очолював Національну спілку художників України), а про педагогічну діяльність уже годі й говорити. Довгі роки він очолює одну з провідних скульптурних майстерень у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, з якої вийшло уже багато талановитих митців.

У Василя Захаровича ще багато творчих планів, і дай Бог йому сил та здоров'я для їх втілення.

Комментарии (0)

Добавить смайл! Осталось 3000 символов
Создать блог

Опрос

Если во второй тур выборов Президента Украины выйдут Петр Порошенко и Владимир Зеленский, за кого будете голосовать?

ГолосоватьРезультатыАрхив
Реклама
Реклама